6 жовтня 2024 року приблизно о 5-ій годині ранку 19-річний студент Іван Б., не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, сів за кермо батьківського автомобіля ВАЗ–21063 і поїхав з друзями у сусіднє село. Вертаючись назад через с. Борсуки Кременецького району, не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, тому не помітив велосипедистку Юлію С., яка їхала йому на зустріч, а наїхав на неї, спричинивши відкриту черепно-мозкову травму, від якої вона померла на місці дорожньої аварії.
Після наїзду Іван Б. вийшов із машини і, намагаючись уникнути покарання, поклав велосипед потерпілої в свій автомобіль та викинув його за межами села у лісосмузі. Безпорадну потерпілу залишив на дорозі й втік із місця дорожньо-транспортної пригоди. Вдома замінив на автомобілі пошкоджене вітрове скло.
Вироком Лановецького районного суду від 5 серпня 2025 року Івана Б. визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілої (ч. 3 ст. 286-1 КК України) та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан (ч. 1 ст. 135 КК України). На підставі ч. 1, 3 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, обвинуваченому остаточно призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі та додаткове – позбавлення права 10 років керувати транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілої Антоніни К. (матері загиблої) задоволено частково та стягнуто з Івана Б. 16 тис. 280 тис. грн матеріальної та 400 тис. грн моральної шкоди. Також з нього на користь держави стягнуто 28 тис. 652 грн витрат за залучення експертів.
До відома:
- санкція ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на такий же строк;
- ч. 1 ст. 135 КК України – обмеження або позбавлення волі строком до 2-ох років.
Обидві сторони не погодившись із судовим рішенням і подали апеляційні скарги та просили вирок скасувати. Зокрема, захисник Івана Б. просив застосувати до його підзахисного ст. 69 КК України й призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, приєднавши додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 5 років.
Натомість потерпіла просила призначити Іванові Б. максимальне покарання, передбачене статтями обвинувачення. Обґрунтовуючи свої вимоги, наголосила, що обвинувачений вже притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобам у стані алкогольного сп’яніння) та за ст. 124 КУпАП (вчинення ДТП). Однак знехтував рішення суду і під час комендантської години знову сів за кермо у стані алкогольного сп’яніння, що свідчило про його схильність до правопорушень.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що місцевий суд призначив справедливе покарання, необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому доводи захисника обвинуваченого щодо можливості застосувати до Івана Б. ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, колегія суддів визнала такими, що не заслуговували на увагу. Оскільки у справі відсутні дві і більше обставини і дані про особу обвинуваченого, які істотно би знижували ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та суспільну небезпеку. Призначення більш м’якого покарання негативно вплине на формування громадської думки про неприпустимість порушення Правил дорожнього руху України й чітке розуміння, що людина повинна нести невідворотне та справедливе покарання за свої дії.
Разом із тим, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілої Антоніни К.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги захисника обвинуваченого Івана Б. та потерпілої Антоніни К. залишила без задоволення, а вирок Лановецького районного суду від 5 серпня 2025 року – без змін, – повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6168