Поблизу церкви в селі Білозірка Кременецького району, що на Тернопільщині, знайшли церковні книги та документи 18-19 cтоліть. Завдяки цим рукописам хочуть дослідити історію села. Про це Суспільному розповів настоятель храму святого Архистратига Михаїла Православної церкви України Олексій Філюк.
“Коли ми прибирали, двері цієї комірчини були закриті, зачинені роками, зараз колодка нова. Думаємо, що за тими дверима? Колодочку розбили, відчнили, — а тут архів!”.
Серед знайдених документів — церковні відомості та метричні книги із записами про місцевих жителів. Більшість книг — рукописи, розповів священник.
“Є документ за 1808 рік. Яка каліграфія була в людей! Прошито, пронумеровно, сургучевою печаткою скріплено. Найдавніший документ, який траплявся, — це десь 1750-ті роки”.
Михайло Шимко 15 років церковний староста. Він каже, про існування давніх рокуписів не знав: “Богу дякувати, збереглися й далі треба зберегти”.
Церковні документи матимуть значення для дослідження історії села, розповіла краєзнавиця та вчителька історії Ольга Філюк.
За її словами, перша згадка про Білозірку датується 1545 роком. Деякий час населений пункт мав статус міста і був центром громади. У часи Першої світової війни тут був кордон Австро-Угорської та Російської імперій. Село розташоване на перетині трьох історичних регіонів: Галичини, Волині і Поділля, зазначила Ольга Філюк:
“Церковний архів — це не просто документи, це жива історія мого народу. Ми бачимо, як білозірчани жили, веселилися, сумували, Це і метричні книги, які ми бачимо, адже завдяки їм ми можемо прослідкувати родовід жителів Білозірки”.
Церкву в Білозірці побудували у 1909 році, розповів Олексій Філюк. До цього тут був дерев’яний храм. Інформація про нього, а також про церковні землеволодіння та будівлі в Білозірці й сусідніх селах є у віднайдених документах.
“На парафії у селі Білозірка я вже восьмий рік. Переді мною був священник Степан Петлюк, перд ним — Григорій Марусяк. Якщо прослідкувати згідно цих архівних документів, можна прослідкувати священників до 1735 року. Тут служили два священнки і диякон. Навіть єпископи часто приїжджали і тут були сенатори. Спочтаку Красніцькі, далі Бржостовські, далі Темплякові, Турау. Це все описано в тих книгах”.
За словами Олексія Філюка, документи передадуть для вивчення в обласний архів.
Фото – “Суспільне Тернопіль”
Джерело: Суспільне Тернопіль
4139