45-річний Степан Барна захищає Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Він – командир взводу БпЛА «Барні» мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», яка виконує завдання на Донеччині. У 2014 році Степана Степановича обрали народним депутатом, у 2015–2019 роках він очолював Тернопільську ОДА, а нині – чинний депутат Тернопільської облради.
– Я завжди розумів, що буде повномасштабна війна і українцям потрібно до неї готуватися, – каже Степан Барна. – Як голова Тернопільської ОДА, створив 105 бригаду територіальної оборони і був її командиром. Ми проводили в області навчальні збори, стрільби на полігоні, виділяли на це кошти з місцевого бюджету. Я популяризував службу в резерві, і в 2018 році підписав контракт оперативного резерву другої черги з 105 бригадою ТрО, а згодом – першої черги з 10 окремою гірсько-штурмовою бригадою «Едельвейс». Багато хто в області тоді сміявся з мене, мовляв, навіщо все це. Але, як з’ясувалося у лютому 2022-го, ми все робили правильно. І підготовка, отримана під час цих навчань, дуже допомагає мені на фронті.
Наступного дня після указу Президента про загальну мобілізацію Барна прибув до місця розташування 10 ОГШБ як резервіст оперативного резерву. Він і нині служить у цій бригаді.
Запитую військовослужбовця, чи складно після керівної посади звикнути до виконання наказів у війську. Він каже, що в ЗСУ усвідомив: щоб стати керівником, потрібно навчитися підпорядковуватися.
– Дійсно, під час свого політичного шляху, громадської роботи мені не доводилося виконувати накази без обговорень і дискусій. Тому це був певний злам для мене. Але я відчував відповідальність не лише за себе, а й за своїх побратимів і врешті впорався з цим викликом. Війна – колективна справа, тут виграє команда завдяки ефективним рішенням. Недотримання цього принципу призведе до втрат, – каже пан Барна.
Під час служби в ЗСУ ексголова Тернопільської ОДА пройшов шлях від рядового до молодшого лейтенанта.
– У війську я спершу був піхотинцем. Багато хто запитував, чому в перший рік повномасштабної війни не пішов на офіцерські курси. Але я не бачив у цьому потреби, адже не мав і не маю на меті робити військову кар’єру. Та й не думав, що війна триватиме так довго. Коли ж отримав завдання від командира сформувати й очолити підрозділ БпЛА, то пішов вчитися, щоб використати свій досвід і знання для цієї важливої справи. Адже в армії потрібні ефективні військові менеджери, які дбають не лише про особовий склад та його забезпечення, а й про навчання, підготовку, постійний розвиток, використання новітніх видів озброєння, – зауважує Барна.
Його підрозділ БпЛА після місяця навчань зайшов на бойові позиції на Донеччині й успішно знищує ворога.
– Спершу працювали як позаштатний підрозділ ударних дронів. Коли командування бригади побачило результати роботи, постало питання формування штатного підрозділу БпЛА – окремого взводу в складі мотопіхотного батальйону. У липні цього року мене призначили командиром цього взводу. Ми виконуємо завдання на Сіверському напрямку Донеччини. Активно працюємо над рекрутингом, набираємо і готуємо фахівців, також ефективно вбиваємо москалів. Багато наших пілотів у цивільному житті не мали справи з дронами. Але тепер вони – справжні профі, 75–80% наших FPV-дронів влучають у ціль, – розповідає військовий.
Додає, що робота підрозділу БпЛА – це постійні виклики і вдосконалення.
– У нас був двотижневий період, коли ми взагалі не могли літати. Окупанти почали «гратися» частотами, майже всі наші дрони падали, а їхні – долітали. Ми багато працювали, але змінили ситуацію. Адже сучасна війна – надзвичайно технологічна. Тому ми постійно вчимося, завдяки підтримці благодійників, волонтерів, усіх українців купуємо технічні новинки і знищуємо ворога, – каже командир взводу БпЛА.
Степан Барна втратив на війні рідного брата: Олег Барна воював у складі 68 окремої єгерської бригади, загинув 17 квітня 2023 року під Вугледаром. Пан Степан має законні підстави для звільнення з військової служби.
– Мотивують продовжувати боротьбу побратими і мій підрозділ: з хлопцями ми дуже багато пройшли і стали ріднею. Є бажання помститися за брата, за те, що Росія зробила з українськими містами, за вбивства дітей, цивільних. Коли я бачу результати роботи свого підрозділу, що ми за добу знищили десятки окупантів, то розумію, що дали можливість вижити нашим хлопцям. Адже кожен убитий окупант на нашій землі – це врятоване життя українського солдата: батька, сина, брата, коханого, – наголошує військовослужбовець.
Наприкінці розмови запитую, про що він мріє і що робитиме після перемоги.
– Я пообіцяв побратимам, що відвезу їх у Зарваницю, покажу нашу Тернопільщину, пригощу місцевим пивом, – каже Степан Барна. – А ще дуже хочу, щоб Україна розвивалася, міцнішала, змінювалася на краще, рухалася до вступу в НАТО і ЄС. Заради цього ми тут стоїмо.
Юлія Томчишин, Тернопіль
Фото надав Степан Барна
Джерело: Укрінформ
9437