Навряд чи 29-річний Андрій С. колись читав сатиричний роман Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Золоте теля» (або хоча би переглянув однойменну кінострічку), герої якого створили таку собі фірму «Роги та ратиці». Проте спритний молодик розробив злочинну схему наживи на чужій біді. А почалось усе, відповідно до матеріалів справи, у грудні 2013-го.
…Односельці співчували родині Андрія: сім’я й так жила незаможно, а тут ще мати потрапила в аварію і лишилася калікою – пересувалась на милицях, ноги не гоїлися, тож лікарі запропонували поміняти суглоби, а ця операція не по кишені простому дядькові з села Козівського району.
А незабаром у старенької ще й рак виявили. От син, аби дістати грошей на лікування найріднішої у світі людини, і вдався до злочину. А потім уже не зміг зупинитися.
Отож у перших числах грудня 2013 р. вночі в сусідньому селі Андрій заліз до корівника селянського господарства «Слава» та викрав двох молодих вгодованих корівок загальною вартістю понад 9 тис. 300 грн. та доставив їх до матері у село. Тим часом пенсіонерка домовилась із заготовлювачем, аби він під ранок був за селом на пасовищі. Відтак на світанку корів завантажили на «ГАЗ», а жінка отримала гроші.
Після цього більш ніж на пів року родина притихла. Та в ніч на 10 серпня 2014 р. Андрій знову вийшов на «полювання». Приїхав до смт Козлів, де розташоване аграрне підприємство, зробив підкоп під бетонною огорожею та проникнув до корівника. Звідти вивів трьох корів загальною вартістю понад 34 тис. 140 грн. Як і минулого разу, вибирав добре відгодованих, понад 500 кг кожна, і втік з ними. А під ранок у заздалегідь обумовленому місці за селом мати здала корівок заготівельнику. Ясна річ, чолов’ягу не цікавило, звідки у немічної пенсіонерки маленьке молочне стадо. Він швидко завантажив худобу та мовчки відрахував гроші. На тому й розійшлися.
Чужі гроші витрачаються швидко. Відтак на початку листопада того ж року син, переговоривши з матір’ю, знову вночі навідався до селянського господарства «Слава». Розбив вікно, потрапив усередину, а потім безперешкодно вивів і продав заготівельнику трьох молодих бичків, цього разу завдавши господарству збитків майже на 20 тис. грн. Варто зазначити, що «Слава» тричі потерпала від злодійкуватого молодика. На початку червня 2015 р. він розібрав металеву огорожу, мов хижий вовк, заліз до корівника та викрав телицю вартістю 11 тис.200 грн.
Забігаючи наперед, варто сказати, що й до агропідприємства у Козлові молодик навідався ще раз. Зірвав уночі замок і знову вивів із корівника трьох корів, заподіявши товариству збитків більш ніж на 26 тис. 300 грн. Це сталося наприкінці травня 2015 р.
А перед цим злодійкуватий молодик навідався до самотньої пенсіонерки, котра жила неподалік від матері Андрія, та викрав однорічних телицю й бичка загальною вартістю понад 10 тис. 100 грн. Уявіть розпач самотньої старенької, коли вранці вона зайшла до хліва, а там – порожньо! Тим часом за злодієм уже й земля простигла: у цей час його мати спокійно рахувала отримані від заготівельника гроші, а син собі снідав. Потому вони радісно зустріли новий рік та Різдво, а бідна скривджена жертва не знаходила собі місця.
Крадіжка – це великий гріх, якщо ж злочинець посягнув на майно самотньої спрацьованої селянки – прощення йому нема. До речі, пані Марія – єдина з усіх потерпілих не вибачила нечистому на руку сусіду й оскаржила вирок Бережанського районного суду в апеляційному суді, зокрема вимагала суттєво збільшити розмір завданих матеріальних збитків. На жаль, жінка пропустила терміни подачі скарги.
Таким чином упродовж трьох років злодійкувата родина викрала із господарств Козівського району худоби майже на 100 тис. грн. (якщо точно – на 93 тис. 100 грн.). Не відомо, скільки би ще корів вони пустили під ніж, та поліція все частіше та пильніше почала приглядатися до Андрія. Особливо тоді, коли пригадали, що він ще школярем вчинив аналогічний злочин – із чужого хліва викрав бичка. Тоді тінейджер відбувся легким переляком та умовним покаранням. Але тепер уже мова йшла про серію крадіжок. Мати з сином свою провину визнали повністю, проте викликаний повісткою до суду молодик не поспішав. Так повторилося ще декілька разів. Зрештою суддя виніс постанову про привід – примусове доправлення обвинуваченого. І аж тоді стало відомо, що Андрій давно уже в Англії, куди виїхав на заробітки. Відтак злодія оголосили в розшук.
Не дочекалась вироку і його мати – жінка померла ще під час слідства. Відтак щодо неї кримінальну справу закрили, бо вже звітує Господу за скоєні гріхи.
Здавалось би, вже час ставити крапку у цій справі. Та раптом минулоріч обвинувачений повернувся додому, обійшов усіх потерпілих і компенсував завдані збитки, а потім із відповідною заявою звернувся до поліції та суду – просив поновити судовий розгляд. Перебуваючи на лаві підсудних, пояснив: вчиняв злочини через збіг тяжких обставин, оскільки потрібні були гроші на лікування матері.
І от наприкінці березня ц.р. Бережанський районний суд оголосив свій вердикт: Андрія С. визнано винним за ч.3 ст. 185 КК України (крадіжки з проникненням у приміщення, вчинені повторно організованою групою) і засуджено до 3-х років позбавлення волі (мало, бо збитки компенсував), та звільнено від покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік. Також його зобов’язано періодично з’являтися в органах пробації і повідомляти про зміну місця роботи та проживання.
Здавалось би, чолов’яга має дякувати служителю Феміди. Натомість він подає скаргу до Тернопільського апеляційного суду і просить ще пом’якшити покарання: іспитовий строк замінити штрафом! Проте тепер уже суд невблаганний і апеляцію відхилив.
Здавалось би, тепер уже точно час ставити крапку, якби не одне «але». А що ж таємничий заготівельник? Невже його не насторожило, що одразу після крадіжок із тваринницьких ферм хвора жінка здає по декілька корів? Під час слідства та в суді Андрій не зміг пояснити, як доставляв худобу з Козлова та Слобідки до рідного села, а це десь понад 25 км. Важко уявити, щоби він вів уночі полями чи по дорозі декілька корів і нікого не зустрів?! Тим більше, що три крадіжки він скоїв узимку та пізньої осені. На жаль, слідство цього факту так і не з’ясувало.
Валерія Нечаєва
Джерело: Тижневик "Номер один"
4787