Ідея викрасти мопед у хлопців виникла спонтанно. Зустрівшись увечері із другом, 14-річний Михайло захоплено розповідав, як вдень знайомий катав його на «Десні» вулицями Копичинців, що на Гусятинщині, а потім сховав транспортний засіб у сарай.
Мопед товаришу на день народження подарувала мати, і втішений юнак не раз пропонував Михайлові випробувати «залізного коня». Щоправда, категорично відмовлявся дозволити сісти за кермо, хоча той «кінь» був неновий та ще й без документів (матір купила у знайомого), але хіба це обходить підлітка? Хлопчина не міг очей відірвати від блискучого червоного корпуса і відчував себе непереможним, ледь витискаючи 50 км/год на прямій дорозі.
«Слухай, давай вкрадемо мопед і будемо їздити, куди захочемо», – раптом запропонував Михась старшому приятелю.
Хлопчина знав і навіть поважав Сергія за «кримінал» у біографії. Адже 17-річний товариш уже мав судимість за крадіжку. Щоправда, суд тоді поблажливо поставився до юніора-крадія, врахувавши вік і незначну суму збитків, й лише оштрафував на 850 грн.
Утім життя нічого не навчило юнака: Сергій охоче погодився на новий кримінал. Прихопивши невеликий ломик, у темряві підійшли вони до сараю. Старший вправно зірвав замок, і хлопці, навіть не замислюючись, що вчиняють злочин, проникли до приміщення. Підсвічуючи собі телефонами, тихцем викотили мопед і протягнули з півкілометра аж до бару «Імператор» і спробували завести. Проте у бензобаку не виявилось пального. Тож Сергій зателефонував до такого собі Василя і попросив пару літрів бензину. «Підходь, позичу!» – коротко відповів той.
При зустрічі Василь уважно оглянув транспорт і, хитро мружачись, зауважив, що знає, чий це мопед, і поцікавився, звідки він у них. «Вкрали», – ніби жартуючи, бовкнув Михайло. «Тоді його потрібно перефарбувати», – у тон йому відповів Василь і виніс банку сріблясто-сірої фарби. Хлопці перезирнулись між собою і мовчки взялися за пензлі та при світлі ліхтаря так-сяк пофарбували «Десну». На останок новий знайомий зняв із двоколісника передню фару, спідометр і «поворотники».
Почекавши пару годин, щоби висохла фарба, юні крадії поїхали до Яблунева. При в’їзді на автозаправці залили в бак ще пару літрів бензину та темною вуличкою попрямували до покинутої хати. Тут і заховали вкрадений мопед та пішки повернулися додому.
Утім наступного дня поліція знайшла і злодіїв, і транспорт. Адже потерпілий одразу в крадіжці запідозрив Михайла, а відео з камер спостереження підтвердили здогадку.
Справа слухалась у Гусятинському районному суді. Обидва обвинувачені повністю визнали провину і просили не відправляти за ґрати, адже повністю компенсували потерпілому завдані збитки. Проте суд зважив лише на слова тепер уже 15-річного Михайла, оскільки він ще не притягувався до відповідальності. Відтак призначені неповнолітньому 2 роки позбавлення волі (без конфіскації майна) замінив одним роком іспитового строку. Впродовж цього часу парубку доведеться періодично відмічатися в органах пробації та без дозволу не покидати місця навчання (чи роботи) і рідного діму.
Натомість Сергій наступні 5 років проведе за ґратами. До речі, поки тривало слідство й суд щодо крадіжки мопеда, хлопця було засуджено ще за одну крадіжку.
Варто зазначити, що обидва парубки виховуються у неповних сім’ях, без матерів, і належать до категорії педагогічно занедбаних дітей.
Марина Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини
51378