Точної статистики щодо кількості безпритульних тварин у Тернополі й області немає. Ніхто навіть не намагається вести облік, ситуація настільки плачевна, що відстежити навіть приблизну кількість тварин складно, адже багато їх проживають на занедбаних територіях, а інколи вони агресивні та здичавілі. Влада воліє закривати на це очі, і лише волонтери роблять спробу хоча б якось врегулювати це питання.
На жаль, проблема залишатиметься актуальною в нашій країні ще дуже довго, тому що культура етичного ставлення до тварин практично відсутня. Ми мали приємну нагоду поспілкуватися з чудовою людиною та фанатом своєї справи – Аллою Ляпандрою. Вона є координатором центру допомоги безпритульним тваринам у Тернополі і вже не перший рік допомагає братам нашим меншим. Її неймовірна енергія, бажання допомогти і віра в те, що все неодмінно вийде, позитивно впливають на оточуючих, завдяки їй не одна і не дві тваринки знайшли собі новий дім.
«Вдячна своєму чоловікові, який змусив мене повірити у те, що мрії мають властивість здійснюватись»
– Як Вам прийшла ідея організувати ініціативну групу для допомоги безпритульним тваринам?
– Скільки себе пам’ятаю, любила тварин. Тож батьки були змушені стати першими моїми волонтерами, бо я завжди приносила додому когось, а їм доводилось прилаштовувати. З дитинства мріяла про притулок для тварин. І дуже вдячна своєму чоловікові, який змусив мене повірити у те, що мрії мають властивість збуватися.
– На Вашу думку, чому люди викидають на вулицю тварин, які ще вчора були їхніми домашніми улюбленцями?
– Сучасний світ з його матеріальними цінностями сильно спотворює людське мислення. З’являється хибне відчуття вседозволеності та зверхності. Ми забуваємо, що таке людяність, а моральний та духовний ріст не вважається обов’язковим. Але власне чуйність, милосердя, співчуття, альтруїзм, відповідальність роблять нас людьми. Тому скажу з абсолютною впевненістю: Людина ніколи не викине тварину на вулицю.
– Яким саме чином Ви здійснюєте допомогу тваринам?
– Першочерговою метою для нас є створення в Тернополі притулку для тварин. На це спрямовано різні благодійні акції, які ми проводимо регулярно. Але, звісно, допомагаємо тваринам уже тепер. Насамперед йдеться про лікування, соціалізацію, стерилізацію та прилаштування у сім’ї. Все це здійснюється завдяки допомозі небайдужих людей. На жаль, через відсутність спеціалізованого приміщення для утримання тварин можливість надавати допомогу дуже обмежена.
– Скільки тварин вдалося врятувати?
– Допомогти вдалося понад двом сотням тварин, частині з них життя було буквально врятовано.
«Значно важче знайти ту людину, яка крізь зовнішність та вік тварини бачить у ній друга, проймається її життєвою історією»
– Як влаштований пошук господарів для тварин? Хто цим займається?
– Пошук господарів відбувається переважно через інтернет. Попередньо робимо красиві професійні фото, які розкривають усю привабливість наших підопічних. А далі потенційні господарі тваринки мають пройти серйозну співбесіду зі мною (посміхається, – авт.).
– Чи швидко знаходиться господар? Адже є тварини, яких ніхто не бере, як думаєте, чому так відбувається?
– Легко знайти господаря для здорового, красивого, а ще краще – породного кошеняти чи цуценяти. Вважаю, таких тварин беруть переважно люди, схильні розглядати тварину, як і будь-яку іншу власність, якою можна полюбуватися та похизуватися. Значно важче знайти ту людину, яка крізь зовнішність та вік тварини бачить у ній друга, проймається її життєвою історією.
– Часто можна зустріти історії, коли люди беруть тваринок, яким волонтери шукають дім, а згодом їх у кращому випадку повертають, в гіршому – вони знову опиняються на вулиці. Чи ведете Ви статистику «всиновлених» тварин?
– Так, звісно. Ми намагаємось підтримувати контакт із людьми, які брали у нас тварин, періодично просимо надсилати фото. Перше й основне, на чому ми наголошуємо, щоби в разі виникнення певних ситуацій, тварину не викидали і не прилаштовували самі, а обов’язково повернули нам.
– Розкажіть про тварин, які знайшли свій дім, цікаво, як вони змінюються з набуттям сім’ї.
– Наша найскладніша та найцікавіша історія – Арні. Старий та хворий пес, якого підібрали вкрай знесиленим. А далі одна за одною довгі перетримки, втеча, аварія, складна операція на зламаній лапі у Львові, знову перетримка. І в момент, коли черговий раз Арні не мав куди йти, він отримав шанс на щасливу старість. Зараз Арні в прекрасній сім’ї, де його люблять і дбають про нього, а він ні на крок не відходить від своєї рятівниці. Якщо Ви мрієте про справжнього друга, можете знайти його на сайті https://www.virnidruzi.com.ua/ в розділі «Усиновити тваринку». Подаруйте шанс на щасливе життя тим, хто так цього потребує, адже для дружби – неважлива порода.
– Як звичайні люди, друзі й родичі ставляться до Вашої діяльності?
– По-різному, але переважно не дуже розуміють.
– Як на мене, то однією з головних проблем, яка провокує збільшення кількості безпритульних тварин, є відсутність законодавчої бази, яка регулює питання їхнього утримання та догляду. На Вашу думку, яких саме нормативно правових актів потребують як тварини, так і їхні захисники?
– Насамперед має бути обов’язкова реєстрація та чіпування всіх домашніх тварин, а також стерилізація, за винятком тих, що живуть в офіційно зареєстрованих розплідниках.
«Проблема безпритульних тварин у Тернополі майже не вирішується»
– Як влада реагує на Вашу роботу? Допомагають? Бо склалося враження, що чиновники тільки багато говорять, зазначаючи, що проблема безпритульних тварин стоїть гостро й актуально, але насправді – це лише пусті балачки…
– Звісно, допомоги немає жодної. А проблема безпритульних тварин у Тернополі наразі майже не вирішується.
– А спонсори у Вас є?
– Спонсорами є прості люди, яким небайдужа доля безпритульних тварин. На жаль тих, хто міг би стати серйозним спонсором, дана проблема не цікавить. Або просто поки ми таких не зустріли.
– Які матеріальні можливості є у Вашого центру для того, щоби допомагати бездомним тваринам?
– Наші матеріальні можливості ми намагаємося створювати для себе самостійно, передусім за рахунок проведення благодійних акцій та пожертв людей.
– З якими проблемами Ви найчастіше стикаєтесь у своїй діяльності?
– Байдужість людей – основна біда. Є ще труднощі через відсутність у Тернополі добре устаткованих ветеринарних клінік, через відсутність власного транспортного засобу, через невелику кількість волонтерів, але з цим боротися легше.
– Що Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням як борця за права тварин?
– Мабуть, проведення в Тернополі публічних масових акцій: марш за права тварин та акція-протест проти жорстокого поводження з тваринами. Вважаю, що дуже важливо говорити вголос про ці проблеми, і радію, що тернополяни готові підтримувати.
– Є жителі міста, які, м’яко кажучи, не розділяють Вашої любові до тварин. Як знайти баланс у конфліктних ситуаціях? Особливо в тих випадках, коли на дорослих та дітей нападають безпритульні собаки.
– В існуванні протилежних думок і є баланс та рушійна сила. Відвертих конфліктних ситуацій намагаюсь уникати. Тим більше, у нас із цими людьми хоч різна мотивація, але спільна мета – забрати тварин із вулиць міста.
«Ідеальний притулок – це той, який базується на потребах самих тварин»
– Як відомо, в Тернополі періодично відстрілюють безпритульних тварин. Як Ви реагуєте на це?
– Намагаємось привертати увагу правоохоронних органів та громадськості до факту жорстокого поводження з тваринами: звернення в поліцію, публікації у ЗМІ, проведення публічних акцій-протестів.
– А як все це влаштовано в Європі? Адже в них гуманне ставлення до тварин, існує широка мережа притулків, це питання у них давно вже вирішене і вважається нормою. Ви, мабуть, цікавилися процесами захисту тварин, які притаманні тим чи іншим країнам?
– Ми мріємо про притулок європейського рівня. В Європі ситуація з безпритульними тваринами налагоджена, бо існує високий рівень свідомості громадян, створенням притулків насамперед займається держава (звісно, є і приватні притулки) і все це добре регулюється на законодавчому рівні.
– А хто за кордоном бере на себе витрати з утримання притулків? Держава чи приватні особи?
– Проблема регуляції чисельності тварин на вулицях міст є власне державною, але діяльність волонтерських організацій теж досить добре налагоджена.
– Розкажіть про роботу притулків в ідеалі. Як тварини туди потрапляють, що з ними там відбувається?
– Для мене ідеальний притулок – це той, який базується на потребах самих тварин. Кількість тварин у ньому повинна зростати поступово. Тварина має проходити карантин, обробку від екто- та ендопаразитів, вакцинацію, за потреби лікування та соціалізацію. Після цього відбувається для них пошук господарів.
– Мені здається, що важливим є питання саме соціалізації тварини. Якщо із цуценятами чи кошенятами простіше, то з дорослою собакою чи кішкою все набагато складніше, особливо з тими, хто зазнав насильства і негуманного ставлення зі сторони людини. Як бути зі старими тваринами? Для них дім знайти фактично не реально.
– Випадки, коли соціалізація не можлива, дуже поодинокі. Іноді просто потрібно трохи більше часу. Проте невимовно більша радість отримати любов та довіру дорослої тварини з життєвим досвідом. Згідна, старих тварин беруть нечасто, але беруть, і це роблять дуже великодушні люди, які, на щастя, є. Разом з тим цілком допускаю думку, що деякі тварини будуть залишатися в притулку доживати.
– У деяких притулках, зокрема в Європі, існує така послуга, як кураторство тварини на відстані. Якщо я правильно розумію її суть, то особа обирає собі тварину на сайті і переказує для неї кошти. Чи могла би така функція працювати у нас і наскільки це ефективно?
– Така функція існує і в Україні, а наскільки це ефективно, ми зможемо відповісти вам найближчим часом.
– Алла, Ви вже тривалий час займаєтеся захистом безпритульних тварин, знаю, що зараз активно збираєте кошти на притулок. У Вас вже є якісь напрацювання? Я розумію, що процес тривалий і базується лише на голому ентузіазмі, але все-таки чи зверталися Ви за виділенням коштів або земельної ділянки до місцевих органів виконавчої влади і яку відповідь отримали?
– Ми двічі безрезультатно брали участь у міському конкурсі Громадський бюджет із проектом мережа міні-притулків “Вірні друзі”. Але, якщо відверто, допомоги від міста побоююсь, бо муніципальний притулок, як показує досвід інших міст, у скорому часі перетворюється на концтабір для тварин. Для нас першочерговою метою є допомога власне тваринам, і створення притулку та організація його діяльності базуватиметься на інтересах самих тварин. Тому ми намагаємося збирати кошти самотужки з допомогою небайдужих людей, і результати досить непогані.
– Як прищепити людям милосердне ставлення до тварин? Як пояснити, що бездомним тваринам потрібно допомагати і це можна робити естетично?
– Доброта та милосердя не поділяються на рівні чи категорії. Ці якості або притаманні людині, або ж відсутні. Тому милосердя, гуманність та співчуття як фундамент людяності повинні закладатися батьками.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
13342