Про відомого українського письменника, публіциста та артиста розмовного жанру на рідному Тернопіллі знає ледь чи не кожний житель нашого краю середнього і старшого віку. Хоч великий майстер пера і слова зі своєю влучною сатирою і добрим гумором нині не так часто з’являється в телеефірі, він і надалі залишається популярним у народі. Це Євгенові Дударю, за його ж словами, вдається завдяки відлунню рідного слова, його смислу, душевної усмішки, болючої правди. Євген Михайлович є патріотом рідного краю, з яким не пориває як родинних, так і творчих зв’язків. Незважаючи на чималий – понад 85-річний життєвий шлях, Дудар і надалі залишається дотепним жартівником і талановитим гумористом. Спочатку інтерв’ю з ним назвав «допитом», а публікацію у тижневику – «протоколом» і люб’язно погодився відповісти на всі без винятку запитання. А стосувалися вони Євгена Дударя радше як людини, а не митця. Хоча й не обійшлося без творчої складової його постаті.
«Мої батьки для мене – святі, бо вони дали мені життя»
– Пане Євгене, знаю, що Ви народилися у сім’ї кравця. Розкажіть, будь ласка, про найдорожчих для Вас людей.
– Кожній нормальній дитині батьки – найрідніші люди, як і кожним нормальним батькам – найдорожчі їхні діти. Отже, мої батьки для мене – святі. Бо вони дали мені життя, виховали мене людиною, українцем. У книжці «Роздуми легковажного… фрагменти з життя маленького українця» про них сказано чимало. Але… чим даленішають ті дні, які забрали їх у вічність, тим більше відчуваю потребу …
Детальніше читайте у свіжому випуску газети “Номер Один” від 06 червня 2018р.
Джерело: Тижневик "Номер один"
7620