Начмед 16 стрілецького батальйону Володимир Лісовський після більше ніж двох років служби повернувся до роботи головним лікарем і хірургом. Тепер він знову керує Тернопільською районною лікарнею.
“Кажуть, що ми герої. Я себе таким не вважаю. Навпаки, думаю, що я боягуз. Я боявся за свою сім’ю, родину, Україну. Тому пішов їх захищати. Обдумано. Я дві ночі дивися в стелю вдома, нікому нічого не казав. Пішов на військкомат, пройшов ВЛК та визнаний абсолютно здоровим у 58 років і таким я і є. Я дякую Богу, що без поранень, без психічних травм повернувся додому”.
Володимир Лісовський каже, після 24 лютого 2022 року зрозумів, що має бути на передовій. А сьогодні перший робочий день після повернення.
“34 роки, які я тут пропрацював, даються в знаки Рідні стіни, кажуть, “лікують”. Звичайно, що роботи є дуже багато і поточні умови хотілося б покращити: перебування пацієнтів і лікарів. Будемо старатися, але на першому місці сьогодні війна”.
За словами медика, на війні потрібні універсальні лікарі.
“Коли ти єдиний медик, який може надати кваліфіковану допомогу на рівні батальйону, а це приблизно 500-600 людей, то сумувати не доводиться. Приходить зима, то хлопці перемерзають, буває запалення легень, хвороби горла. Влітку з’являються проблеми з кишечником, нирками. Прослужили пів року, або більше – з’являються проблеми з колінним суглобом і хребтами, адже носять бронежилети, автомати, розгрузку, а це все до 30 кілограмів постійно. Ми працювали лікарями у всіх напрямках, окрім акушерства і гінекології. Але й при певних ситуаціях давали консультації”.
Поки Володимир був на війні, обов’язки головного лікаря виконувала медична директорка Галина Осінчук.
“Бракувало міцних чоловічих плечей керівника, за які могли б трохи заховатися і працівники, і пацієнти. Ми молили Бога і він повернувся. Адже кожна людина тут, починаючи від санітарки та закінчуючи заступниками, з нетерпінням чекали на його повернення”.
Фото “Суспільне Тернопіль”
Джерело: Суспільне Тернопіль
6511