Узимку Микола Мельник закінчує Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича за спеціальністю «агрономія». Як виявилось, це вже друга його освіта. Попрацювавши певний час економістом, Микола зрозумів, що бути усе життя «білим комірцем» він зовсім не хоче, тож, не довго думаючи, чоловік подався в… агрономи! Про те, як втілити мрію в реальність і про радикальні зміни професії, розповідає Микола Мельник, старший агроном кластеру «Тернопіль» агрохолдингу «Мрія».
– Пане Миколо, чому Ви обрали економічну сферу? Як починали кар’єру в агрохолдингу?
– На вибір професії батьки не вплинули. Після закінчення школи вони дали мені волю і я обрав фінансову сферу, оскільки навчався у школі з економічним нахилом. Цей напрям був мені цікавий. Тож здобув економічну освіту. Родом я із с. Васильківці Гусятинського району, тут працювала «МРІЯ». Після роботи в банку прийшов працювати сюди на посаду економіста. Мені подобалося, але з часом почав задумуватись, що зупинився у розвитку. Потрібен був крок уперед, рух у житті. Одного разу я спілкувався з колегами і висловив думку, що необхідні зміни і чому б мені не податися в агрономію. Адже досить добре орієнтувався у засобах захисту рослин, мінеральних добривах. Вдома посадив невеликий сад із 40 саджанців і часто розпитував, як доглядати за ними, цікавився іншими рослинами, культурами, які вирощувались у нас на блоці. Я розумів майже всі технології і вирішив спробувати агрономію.
- Агрономія – це стиль життя, без нормованого графіка, вихідних. Не лякали зміни?
– Так, ця сфера була для мене викликом. У нас був старший агроном, уже з досвідом. Якось я йому кажу: “Візьмете мене в агрономи?” І він відповів: “Візьму! Але спершу приїдь додому, поговори з дружиною, розкажи їй і глянь, яка буде реакція (сміється, – авт.).
Ця робота манить, особливо, якщо все вдається, коли дуже гарний врожай. Я задоволений, коли щоранку, відкриваючи звіт із врожайності, бачу позитивну динаміку. Це надає сили й наснаги до подальшої роботи! Тому ще жодного дня не пошкодував про своє рішення.
- А чи пригодився досвід попередньої роботи із цифрами в агрономії?
– Цифри, планування – це обов’язково. В об’ємах, з якими ми працюємо, планування є дуже визначальним. Треба розуміти орієнтовно кількість гектарів, яку ми можемо обробити, посіяти та загалом спланувати роботу в полі. Наприклад, сьогоднішній мій день почався ще вчора ввечері, коли я роздав завдання своїм 8-ом хлопцям-агрономам. Вони контролюють процес у полі 24 години на добу, і всі знають, куди мають їхати і чим займатися.
- Але все ж таки, щоби бути добрим агрономом, треба мати професійні знання та практику. А як було на початку агрономічної кар’єри, не бракувало навиків?
– Ми живемо в час змін, і кожен день – це виклик, навчання, треба швидко вчитися та пристосовуватись. Звісно, спочатку було складно, але книги, інтернет та досвід колег дали хороший ґрунт. Зараз я закінчую Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, спеціальність – «агрономія», щоби бути дипломованим спеціалістом. Тепер добре, що є інтернет, з’являються агрономічні інтернет-блоги, де багато цікавої інформації, у наявності достатньо потрібної літератури. Коли стикаєшся з якоюсь проблемою на полі, то обов’язково сідаєш і читаєш, шукаєш різні шляхи її розв’язання. І кожен день – це навчання, бо не буває дня, коли приходиш на поле, а там усе ідеально. Я чув від якогось агронома фразу: якщо у тебе все добре, значить, ти або на полі не був, або не розумієш, що там робиться.
– Розкажіть про улюблену пору робіт на полі та яка для вас найскладніша?
Люблю весну, сходи. Бачиш, як на твоїх очах пробиваються тоненькі паростки, але день за днем вони міцніють та наливаються життям. Напевно, найважчою є осінь, тому що навесні ми тільки сіємо, а восени збираємо й одночасно здійснюємо посіви озимих культур, захист ранніх озимих культур, як-от ріпак. Його вже посіяли, але постійно треба обприскувати, захищати від хвороб, регулювати ріст і захищати від різних шкідників.
– Можливо, маєте складники успішної праці, яких постійно дотримуєтесь?
– Необхідно робити завжди все добре! До кожної роботи треба братися у хорошому настрої і з очікуванням обов’язково гарного і якісного результату. Якщо думаєш, що нічого не вдасться, то так і буде! Обов’язково треба чекати, що все у тебе буде добре, якнайкраще.
– Миколо, Ви розповідали, що Ваш агрономічний досвід почався ще далеко до здобуття цієї професії. Спершу Ви посадили сад. Що відчуває чоловік, коли садить не одне дерево, а цілий садок?
Коли я садив сад, завжди казав своїм батькам, що мої діти будуть забиратися на ці яблуні. Думаю, що коли мій син підросте, він уже зможе рвати яблука і черешні з цього саду. Я гордий, що можу збирати уже другий урожай із цих дерев і мені вдалося тоді реалізувати задумане. Хто знає, може, саме цей садок привів мене в агрономію. Адже коли посадив сад, стикнувся з проблемами: з’явилися шкідники, хвороби. Я почав шукати шляхи розв’язання тих проблем. Мені стало цікаво це вивчати і займатися чимось наближеним до агрономії.
– Чи можете роботу агронома порівняти із садом?
– Агроном – як дерево – постійно росте! Зараз для мене важливо виконати показник, і ще я, звісно ж, у майбутньому надіюся досягнути якнайбільших висот, бити рекорди з урожайності різних культур. У саду очікуєш завжди гарних результатів, так само і на полі очікуєш якнайбільше врожаю пшениці, ріпаку чи соняшнику.
Джерело: Тижневик "Номер один"
6149