«Коли я переможу, то, мабуть, видам збірку своїх віршів, щоби бути впевненою, що вона знайде свого читача»
Натхненна і творча. Креативна і різнопланова. Мудра і розважлива. Такий список ще можна довго продовжувати, характеризуючи цю особистість. Попри свій молодий вік вона досягнула успіху, хоча має ще досить багато планів, які згодом стануть реальністю. Марта Мельничук – лідер у номінації «Дитина року» в телепремії «Гордість Тернопілля». Поспілкувавшись із Мартою, я зрозуміла, що вона дійсно гідна перемоги, оскільки таких багатогранних дітей зараз досить мало. Що ж у ній такого особливого та чому Марта повинна стати першою, читайте у нашому інтерв’ю.
– Марто, розкажи, будь ласка, звідки ти, коли народилася, де навчаєшся?
– Я родом з Тернополя, народилася 6 березня 2005 року. Зараз навчаюся в 11 класі Тернопільської спеціалізованої школи №3.
– Чим взагалі любиш займатися?
– У вільний час люблю читати, в основному фантастику. Як і всі підлітки, люблю гуляти, крім цього, часом пишу вірші, дивлюся фільми, співаю. Найбільше мені подобається театральний гурток «Театр в театрі», у ньому займаюся вже 8-й рік.
– Де любиш відпочивати?
– Інколи їздимо з батьками за кордон – чи то просто погрітися на сонці, чи відкрити для себе нову країну та її культуру. Часом гуляю в лісі, часто проводжу час із друзями.
– 8 років займаєшся театральним мистецтвом. Чому саме театр?
– У театр я потрапила випадково – гуляла з подругою, а у неї було заняття. Тоді це був лише перший набір. Я подивилася, що вони роблять, і мені сподобалось. Так і почала відвідувати.
– Хто тебе надихнув займатися театральним мистецтвом?
– Надихнув процес, який я тоді випадково побачила, і неймовірно харизматичний тренер Максим Попович.
– Коли ти зрозуміла, що театр – це те, що тобі потрібно?
– Коли зрозуміла, що гра у театрі дає тобі змогу приміряти на себе ролі, поведінку і характер зовсім відмінних від тебе персонажів. Крім того, коли побачила, що зал схвально реагує на мене на сцені.
– Побачила в інтернеті, що ти ще й заснувала медіа-простір. Розкажи, що це таке.
– Медіа-простір – це проєкт, який діє в моїй школі. Ми вмикаємо музику на перервах та знімаємо різного роду відео на нашу інстаграм-сторінку. Це все стало реальним завдяки Світлані Комінко, яка стала нашим спонсором, коли ми програли конкурс на шкільний громадський бюджет у 2020 році. Загалом медіа-простір має розважальний характер, є запорукою гарного настрою у школярів.
– Медіа-простір має велике майбутнє?
– Щиро на це сподіваюся. Ми вже знайшли дітей, яким передамо керування ним.
– Хто із батьків є твоїм авторитетом?
– Обоє, виділити маму чи тата не реально. Просто, мабуть, вони є для мене взірцями у різних сферах.
– Ти дослухаєшся до їхньої думки?
– Зараз у більшості випадків, так, раніше — ні. Саме через це багато разів робила неправильний вибір.
– Марто, здається, що у тебе тут, в Тернополі, дуже відомий дідусь. Усі про нього знають. Хто ж це такий? Мабуть, він також став твоїм натхненником у творчій кар‘єрі…
– Мені здається, що саме від дідуся у мене нахил до творчості. Богдан Мельничук – письменник, редактор, журналіст, краєзнавець, саме він читав мені перші у моєму житті вірші. Крім того, як мені було 5 років, написав для мене пісню. Те, що він відомий, це правда. Зокрема, він визнаний заслуженим діячем мистецтв України у 2008 році, здобув близько 15 премій, 5 медалей та ще багато інших відзнак.
– Хто висунув твою кандидатуру на «Гордість Тернопілля»? Це для тебе був сюрприз чи саме ти на цьому наполягала?
– На номінацію «Дитина року» мене висунула Тетяна Попович, дружина Максима Поповича. Це було досить неочікувано, але дуже приємно.
– А чому саме номінація «Дитина року», а не, наприклад, «Актор року»?
– Я думаю, на «Актор року» номіновані дуже серйозні постаті, які в театральній сфері набагато довше за мене і мають більше досягнень. Побачимо, може, колись і я буду «Акторкою року».
– Чим ти відзначилася у своєму житті, що потрапила на телепремію? На неї простих людей не висувають…
– Загалом я ще з дитинства була лідером, групувала навколо себе дітей. З часом мої якості розвивалися, тому навіть досі у школі я беру участь у багатьох конкурсах чи проєктах. Наприклад, з останніх 1 місце у конкурсі з поезії до Дня захисника України, участь у проєкті «Єдність у різноманітності. Лемки», під час якого ми проводили експедиції по лемківських етнографічних територіях з метою вивчення їхньої культури. Також цього року мене було обрано президентом шкільного парламенту, що я поєдную з керівництвом і організацією медіа-простору. Щодо академічних досягнень, я перемагала в олімпіадах міського та обласного рівнів з англійської, історії та біології. На фестивалі «Золота маска» в м. Нетішин у 2019 році разом із «Театром в театрі» здобули номінацію гран-прі. Що цікаво, організатори її не планували, але добавили до списку, коли побачили наш виступ. Ми тоді грали «Катерину» Т.Г. Шевченка. За рік до того отримали 1 місце на конкурсі «Крила» у Тернополі теж із «Катериною». Більше того, так як наша країна перебуває у стані гібридної війни, а не лише фізичної, я вважаю дуже важливим аспектом боротьби популяризацію українського контенту. Саме тому стараюся розповсюджувати антимосковські та проукраїнські ідеї у соціальній мережі Тік-ток. Хоча найбільша кількість переглядів на відео станом на зараз – це 27 тисяч, що вже є невеличким досягненням.
– Якою була твоя реакція, коли дізналася, що потрапила у трійку найкращих?
– Голосно пищала і дзвонила батькам, щоби подякувати.
– Як до тебе почали ставитися однокласники, коли побачили тебе у лідерах? Не заздрять?
– Однокласники вже, мабуть, звикли, що я постійно десь беру участь, тому сильно не здивувалися, але привітали з досягненням.
– Кажуть, що коли досягаєш успіху, то можеш зловити зіркову хворобу. У тебе випадково такої ще немає?
– Я думаю, ще зарано ловити зіркову хворобу, не такі це масштабні досягнення. Ось коли я виграю «Оскар» як найкраща акторка першого плану, тоді поговоримо.
– Як гадаєш, завдяки кому ти ввійшла у трійку найкращих дітей року?
– Насамперед завдяки батькам, їхнім близьким друзям, знайомим і родичам, які залучали абсолютно всіх, кого могли, до голосування.
– Уяви ситуацію: ти перемогла у конкурсі, отримала цю знану статуетку, про тебе всі у Тернополі вже знають, що ж далі плануєш робити?
– Мабуть, видам збірку своїх віршів на хвилях слави, щоби бути впевненою, що вона знайде свого читача.
– Чи є у тебе фаворити в інших номінаціях?
– Сергій Притула як волонтер року, Марія Штокало як вчитель року, Олеся Гудима як художник року, Максим Попович як актор року. Недовгий список, та все ж.
– Хотіла би взяти участь вже у міжнародних телепреміях?
– Як тільки досягну поставлених цілей і матиму більший багаж напрацьованих умінь та знань — обов‘язково спробую свої сили у чомусь масштабнішому.
– Чи бачиш себе в майбутньому на великій сцені?
– Докладу всіх своїх зусиль, щоби це стало реальністю.
Проголосувати за Марту можна за номером 7576 з текстом ГТ58
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: «Гордість Тернопілля», «Дитина року», лідер, Марта Мельничук
6164