У місті десять земельних ділянок загальною площею близько чотирьох гектарів досі перебувають під арештом. Його, за клопотанням слідчих Головного слідчого управління Нацполіції, наклав Печерський районний суд Києва ще у травні цього року. З того часу справа не зрушилася з місця, а ділянки «зависли» у повітрі.
«Зловживали» на 10 мільйонів?
Передумовами до арешту стало кримінальне провадження, розпочате Головним слідчим управлінням Національної поліції України. Так столичні правоохоронці проводили досудове розслідування за фактом зловживання своїм службовим становищем чиновниками мерії та рядам її комунальних підприємств. Згодом «за фактом зловживання» було розпочато кримінальне провадження. Мовляв, внаслідок дій чиновників,державі було завдано збитків на загальну суму понад 9 млн. 575 тис. грн.
У поле зору поліції потрапили, зокрема, скандальні комунальні структури тернопільської мерії, яким упродовж 2013-2015 років виділялися чисельні земельні ділянки для подальшої передачі їх у приватні руки за так званими інвестугодами. Йдеться про землі на Будного, Злуки, Шептицького, Хмельницького, Текстильній, Овочевій тощо. Загальна площа, що опинилася під арештом, – близько чотирьохгектарів. Вони виділялися міською радою для чотирьох комунальних підприємств:«Тернопільбудінвестзамовник», «Масив», «Сонячне», «Підприємство матеріально-технічного забезпечення».
Комар носа не підточить
Попри те, що ділянки перебувають під арештом, у міській раді Тернополя гарантують, що не розуміють, про яке «зловживання впливом» може йти мова, адже інвестиційний конкурс провели чесно та відкрито.
–Так, зараз усе абсолютно без змін. Як арештували, такусе стоїть на місці. Моя справа – поставити підпис, печатки та провести конкурс. Він був проведений чесно, – переконує начальник міського управління стратегічного розвитку Юрій Дейнека.
Хоча чиновник і був дотичний до кожної ділянки, яка зараз арештована столичною поліцією, проте, за його словами, виконував виключно функцію організатора конкурсу. Юридичні тонкощі – це не його «парафія».
–Є умовно КП, яке володіє земельною ділянкою. Воно пише листа на ім’я міського голови, що хоче укласти інвестугоду, мер відповідно розписує мені вивчити це питання. На основі цього листа я пишу в управління архітектури і в земельний відділ. По-перше, з’ясовую, чи дійсно дана ділянка належить КП, чи можна там будувати(або виконувати те, що хоче КП). Якщо всі документи відповідають нормам, якщо там можна будувати, а земельники підтверджують, що ця ділянка належить КП, я вношу їїу перелік інвестиційно-привабливих об’єктів. Це затверджує виконком. Згодом, через два-три тижні, я оголошую конкурс, про який повідомляю в газеті міськради «Тернопіль вечірній» та на офіційному сайті міськради. Після того ми проводимо прийом документів, комісія засідає, приймаємо рішення, вибираємо кращу інвестпропозицію. Далі рішенням виконкому затверджуємо переможця. Згодом угоду я прошнуровую, ставлю номер. Але за якість документа нести відповідальності не можу, оскільки його готує юридичне управління. Вони всі правові аспекти в угоді прописують. Моя робота полягає в організації проведення конкурсу. А як далі буде, на жаль, не знаю,- пояснює пан Дейнека.
Попри те, що земельні ділянки «зависли» у повітрі, жоден інвестор не відмовився від угоди, укладеної з тим чи іншим КП. Принаймні такої інформації до управління стратегічного розвитку не надходило.
– На жаль, у більшості випадів я не погоджуюсь ні з міліцією, ні зі слідчим, бо конкурси проведено законно. Так,є деякі спірні моменти. Приміром, по будівництву на залізничному вокзалі. Я особисто теж вважаю, що можна було там не будувати. Проте більшість тих інвестугодпринесуть користь місту, а не шкоду. Якщо нічого не робити, то місто буде стояти на місці і не розвиватиметься. У нас є зараз проблема, що, на жаль, по кількох об’єктах організації повигравали конкурси, а нічого не роблять. І тепер, щоб ми цю угоду скасували і щоб вони почали працювати, треба звертатися до суду. Це довга процедура та затратна фінансово. Оце проблема, яка мене турбує зараз більше, аніж оці арештовані ділянки,- розповідає Юрій Дейнека.
У земельному відділі мерії теж кажуть, що не дотичні до «криміналу». Мовляв, їх робота зводиться до формування довідки про ділянку, яку планують надати через інвестугоду.
– Дейнека (начальник управління стратегічного розвитку, – авт.) звертається до нас, і ми надаємо інформацію про земельну ділянку, в якому вона стані, чи є всі документи і яке у неї цільове призначення. І все! – переконує начальник земельного відділу міськради Віктор Кібляр.
«Легальна схема»
Та щоб не говорили чиновники мерії, інвестиційні угоди все одно вважають найбільш «правдоподібним» способом надати землю, обійшовши відкритий аукціон.
Події розвиваються приблизно наступним чином. Земельну ділянку спочатку через сесію міськради надають в безоплатне користування якомусь із КП. Враховуючи той факт, що більшість комунальних підприємств мерії за документами «на ладан дихають», відповідно неспроможні своїми силами облагородити (назвемо це так) ділянку, тому самостійно або з допомогою чиновників мерії шукають інвестора, який їм у цьому допоможе. Тобто оголошують конкурс, про який часто-густо знає «обмежене» коло осіб чи ж бо «своїх». Згодом комісія міської ради затверджує переможця інвестиційного конкурсу, укладає угоду. Згідно з угодою, інвестор забудовує ділянку, КП, у власності якого «рахується» земля, отримує мізерний клаптик приміщення, а міський бюджет – максимум 6% від проектно-кошторисної вартості на розвиток інфраструктури.
Згідно з законом, як відомо, той, хто збудував об’єкт, і є його власником, а також претендентом на землю. Таким чином дорога земля приносить місту «копійки». Очевидно, ці оборудки й розслідують київські поліцейські, а для того, аби землю не переоформили, не виділили іншими рішеннями, не змінили її статусу чи площі, добилися арешту. Проте не з нашими реаліями.
– На земельні ділянки накладено арешт шляхом заборони відчужувати і розпоряджатися нею. Однак чиновники не поспішають виконувати рішення суду. Адже ми маємо: по земельній ділянці на вул. Шептицького (де зараз новий ринок) здійснюється підприємницька діяльність, по земельній ділянці на вул.Текстильній (біля гуртожитку) взагалі додумалися внести зміни в інвестиційний договір і тепер планують будувати там церкву,- коментує активістка та тернопільський правник Олена Степанова.
Мало того, міська рада, не відчуваючи за собою «грішків», вирішила не чекати підсумків розслідування та подала апеляційну скаргу на рішення Печерського суду. Щоправда, з успіхом її програла.
–Мерія подавала апеляцію по двох ділянках, що знаходяться на вул. Шептицького. Перша фігурувала в інвестдоговорі по будівництву так званого “комунального” ринку, інша – в інвестугоді по будівництву квіткового ринку (прохід із вул. Шептицького до площі Героїв Євромайдану, там, де зараз торгують квітами). Обидві апеляційні скарги подавалися безпосередньо міським головою. Я думаю, що це були пробні апеляційні скарги. У разі задоволення цих апеляційних скарг Сергій Віталійович подав би і по інших. Але Феміда цього разу була таки справедливою і апеляційні скарги апеляційним судом м.Києва було відхилено,- каже Олена Степанова.
Подальша доля арештованих ділянок в Тернополі так і залишається невідомою. Чиновники «в один голос» кажуть, що все було чесно та прозоро, натомість активісти вбачають в цій історії «присмак» криміналу. Останнє слово за столичними правоохоронцями.
Джерело: Тижневик "Номер один"
5949