У трійці лідерів по збитих ворожих дронах у фронтовому небі на Покровському напрямку – зенітники батареї ППО 155 ОМБр, пише Голос.
Нині війна інакша, ніж навіть декілька місяців тому. Кількість та якість дронів зростає по годинах, а не по днях. І не лише в ЗСУ, а й у ворога. Тому захист неба зараз чи не найпріоритетніший напрямок в кожному українському підрозділі.
У 155 Окремій механізованій бригаді імені Анни Київської Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України розповіли, як саме працюють віддані патріоти, які бережуть життя не лише бійців бригади, а й охороняють життя мешканців міста Покровська Донецької області та навколишніх сіл.
Війна має усталені закони і неписані правила. Тому одні військовослужбовці вказують свої імена та прізвища, другі обмежуються тільки позивними, а дехто воліє не оприлюднювати у відкритому доступі своїх фото. І це цілком зрозуміло та на якість виконання бойової роботи ніяк не впливає.
Зараз у мобільної вогневої групи 155 омбр із озброєння кулемети: “Каніки”, “Браунінги”; автомати Калашникова і бойові дрони. Заступають на позиції на добу: з вечора й до вечора. Серед цілей, в основному, зараз це FPV-дрони, а також ворожі “Молнії”, “Крила” і “Шахеди”. Кількість останніх нині значно зросла.
“Ворог застосовує повітряні засоби ураження не тільки по військовим об’єктам, а також і вражає цивільних. Ми часто бачимо нові згорівші автівки й тіла цивільних. Це просто тактика терору, залякування цивільного населення. Просто-напросто зламати волю людей. Бо ворог не може військовим шляхом особливо добитися якихось успіхів. І єдине що залишається, то тероризувати, настроювати цивільних проти нас. Тому стараємося чим більше збити, знищити ворожих дронів. Коли нас повідомляють про ціль, чи ми самі її виявляємо, нам потрібно максимум 10 хвилин, щоб зробити перший постріл, іноді і менше. Найбільш складно вразити, в основному, “Молнію”. Це тому, що вони відразу дуже швидко набирають висоту і наше озброєння інколи не добиває до них. Із ФПВішками простіше. Ми добре знаємо як з ними ефективно боротися. В туман, сніг та дощ їх літає менше. Але боротися з ними можна за допомогою прожекторів, камер нічного бачення, тепловізійних камер. Є у нас засоби, щоб їх виявити і ефективно знешкодити. Для маленьких цих ФПВ у нас є “Сафарі”, це – дробовики. Для “Молній” – штатна стрілецька зброя, тобто, автомати Калашникова, або РПК. Для шахедів й інших великих дронів – “Браунінги”, “Каніки”, – каже командир зенітно-ракетно-артилерійської батареї ППО 155 омбр Мар’ян Кузьмич, який мобілізувався у місті Львові.
“Наша задача також – це перехоплювати повітряні цілі із застосуванням дронів, в основному дронів-камікадзе. Працюємо в різних напрямках і по збиттю високолітних цілей, таких як “Зала”, “Ланцет”, “Шахед”. Також працюємо по цілях поменше, таких як, наприклад, ворожі мавіки. Є у нас відносно новий дуже непоганий дрон, так як він має потужну стабілізацію GPS. Плануємо починати окремий напрямок роботи по ворожим цілям, таким як Mavic і FPV. Зараз тут встановлений один дробовик. В перспективі сюди встановлюються два ствола, і вони стріляють набоями від дробовика. Це як аналог по ловлі, наприклад, мавіків сіткою, це виводить зі строю ворожі дрони і відразу знищує. Велика дальність, гарна потужність”, – розповідає командир взводу перехоплення безпілотних літальних апаратів зенітно-ракетно-артилерійської батареї на позивний “Стрейндж”. Своїх персональних даних воїн не озвучує, але відомо, що він представляє місто Хмельницький.
“Наша робота є дуже важливою, тому що ми збиваємо повітряні цілі, навіть взяти ті “Зали”. Літаки запускають ракети, КАБи, а “Зали” направляють їх. Коли ми збиваємо “Залу”, то ворожа бомба, ворожа ракета може не потрапити по нашим хлопцям”, – переконаний пілот дронів на позивний “Бабак”. Він у бригаду потрапив із міста Умань, що на Черкащині.
Командир зенітників 155-ки також розповів про найбільш екстремальний бойовий виїзд.
“Тоді наш військовослужбовець отримав тяжке поранення, і нам довелося проводити евакуацію. Можна сказати, що у людей був другий день народження, тому що під час цієї евакуації хлопці попали ще і під ворожий скид. Для групи, яка займалася цим, це був другий день народження”, – ділиться командир зенітників.
“Дуже багато цікавих історій було, звичайно, не всі з них можна розповідати, але ось нещодавно при роботі розрахунку збили “Ланцет”. Цікаво те, що навіть під час підльоту був дуже вдалий вибух. Вибухнула хвостова частина цього безпілотного літального апарату. Тобто він ще почав планувати, і інша задача – це його вже добити. Але в будь-якому разі знищення було, і дуже добре знищення, так як кожного разу отримуємо інші дрони, і кожного разу потрібно знову вчитися”, – ділиться своєю історією “Стрейндж”.
Наскільки небезпечно працювати в ППО?
“Кожен день, це зовсім інші обставини, зовсім інша ситуація. Бувають дні, коли спокійно проїжджаєш, а буває таке, що доводиться і “на педалі давати”, і робити все можливе, аби рятувати життя і здоров’я бійців. З кожним днем кількість цілей збільшуються, нальоти збільшуються, росте й інтенсивність “Шахедів”, і вони постійно маршрут міняють. Вони побачили, що стоїть група, що їх там обстріляли, все, наступного разу вони змінять маршрут, збільшують висоту. Коли раніше залітало по дві, по три, наприклад, ФПВшки, то зараз вже заходять по сім, по десять. І як бджоли, на мед летять і не відлітають, поки не зроблять свою чорну справу. Не можна сказати, що кількість ворожих дронів зростає стабільно. Але в них немає недостачі засобів. Інтервали між нальотами то збільшуються, то зменшуються. Визначити якусь певну, скажімо, інфографіку, як і скільки їх прилетить і яким саме маршрутом, зараз немає такої мови”, – додав Мар’ян Кузьмич.
Які якості повинні бути в екіпажа при роботі? Точність, влучність, холодна голова?
“Це – так. Але найголовніше – це “сталеві яйця”. Особливо, щоб вони були у водіїв. Бо від них дуже багато залежить. Саме на їхніх плечах – вчасно доставити нас на місце, вчасно евакуювати. Це мають бути реальні профіки, які і чорта не бояться. Це людина, якій говориш: “Треба!” І вона не задає дурних питань, а просто говорить: “Коли?”, а потім сідає та їде. Отакі люди найбільше потрібні”, – переконаний командир зенітників.
А помічник начальника протиповітряної оборони на позивний “Магнат” (родом захисник України з міста Кропивницького) займається розробленням планів для виконання бойових завдань та бойових розпоряджень для власного та інших підрозділів.
“Наш підрозділ – це сім’я, вони тут знаходяться, врахуйте, кожного дня більше, ніж… Ну, скільки тобі відпустки? За 15 днів ти вдома і не був, можна сказати. А тут ти знаходишся весь час і в тебе… Ну, ти прив’язуєшся до цих людей, вони реально стають сім’єю. Жарти і “підколи” – доволі важлива частинка дружньої атмосфери. Сім’я, інакше не можна це назвати. Рекомендую приходити до по рекрутингу до нашого підрозділу, по одній простій причині – це підрозділ протиповітряної оборони. Ти як мінімум вже стоїш не в окопі, не на нулю. Ти можеш бути за два кілометри, за 5 км, за 10 км. Є деякі завдання і на 30, і на 40 км, як ми знаємо. Я вважаю, що це один із підрозділів, в який варто йти з рекрутингового центру. Варто просити, одразу кажу. Це наша робота, тому що ми прикриваємо небо, – переконаний “Магнат”.
Як розповіли у бригаді, були випадки, коли хлопці з цього підрозділу збивали дрони на останніх секундах, можна сказати, перед смертю. Боєць із позивним “Пепсі” знищив ворожі крила прямо на підльоті до позиції. Він визнаний снайпер по ФПВшкам. З доробовика “косить” їх, аж “пір’я летить”.
“У мене такий позивний, бо, коли проходив ще навчання, підійшов до побратима і попросив “Пепсі”. Тоді було дуже гаряче, і я допив усе. І мені побратим каже: “Ще в старшини є “Пепсі”. А я пішов і ще в старшини попросив. Так я і став “Пепсі”. Про випадок з ФПВ. Я тоді був в кузові пікапа. Встиг вискочити і збити за три метри до авто”, – розповідає “Пепсі”. Він мобілізований із міста Тернополя.
Що потребує підрозділ для того, щоб більш ефективно виконувати бойові задачі?
“Із набоями до зброї, яку використовуємо, зараз проблем взагалі немає. В нас набоїв достатньо”, – каже командир зенітників Мар’ян Кузьмич.
“Забезпечення вистачає, не зважаючи на невеличкі нюанси, бо весь час потрібні якісь окремі кабелі, окремі перехідники, якими потрібно займатися. Звичайно, не вистачає кваліфікованих кадрів. Потрібно, щоб в цій роботі людина була, яка вміє пілотувати, розбирається в техніці, інших різних сферах, бо тут суто прийти і літати не виходить. Тут потрібно і працювати з технікою, з налаштуваннями, з комп’ютерами і практично бути різностороннім в всіх напрямках. Тому от саме кваліфікованих кадрів зараз не вистачає”, – додає “Стрейндж”.
“Проблема у всіх Збройних Сил України – одна і та сама. Люди! Немає людей! Ті, що ще не воюють, ну, не знаю, чи не хочуть, чи просто не розуміють. Цей підрозділ, який зараз тут є, це, скажімо так, згуртований колектив, який знає свої задачі і вміє їх виконувати. Але нас може бути більше, а нема. Це найбільша проблема зараз. Я думаю, що треба людям пересилити оцей страх. Всім страшно. Лише дурні не бояться. Страшно всім: тим, хто виїжджає, тим, хто стоять на позиціях. І мені страшно за них. Страх – це природно. І, якщо кожен буде думати: “Я пересиджусь…”. Ні! Ніхто не відсидиться. За 12 років війни не може бути таке, що мільйон воює, а 30 мільйонів сидять по хатах. Рано чи пізно війна торкнеться всіх. І, або ми воюємо всі і закінчуємо війну, або буде наступна. Це – моя думка. Або ми закінчуємо це зараз, або воювати буде мій син. Інший син буде продовжувати цю роботу. Козаки, я командир зенітно-ракетно-артилерійської батареї. Я запрошую всіх добровольців, хто хоче захищати свою хату, а ви будете захищати небо України, небо своїх домівок, небо над своїми рідними, батьками, дружинами. Будь ласка, хто хоче, приходьте до нас, ми готові всіх прийняти, ми вас чекаємо, ви нам потрібні”, – кличе на захист країни Мар’ян Кузьмич.
Відділення рекрутингу 155 ОМБр: тал. 068-797-81-20.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Фото відділення комунікацій 155 ОМБр імені Анни Київської.
Джерело: Голос
9536