Про міжнародні змагання із санного спорту на санкороликах «Кубок Бони-2017», які відбудуться 11-13 серпня, повідомляють афіші у соцмережах. Організатори звітують про оргкомітет та ключові питання, які розглядалися, серед них і підготовка санної траси до міжнародних змагань. Та стан спортивної споруди, мабуть, варто було б оцінити, відвідавши саму трасу, бо з кабінету зробити це об’єктивно досить складно.
Допоки керівництво вирішує, яку пісню заспівати на офіційному відкритті змагань, тренери поміж собою зізнаються, що навряд чи ризикнули би проводити змагання такого масштабу у Кременці, якби це залежало від їхнього рішення.
Із самого верху одна з найвідоміших в Україні спортивних споруд узагалі виглядає дуже сумно – заросла кущами, дошки подекуди провалилися. Минувши кілька віражів, можна помітити, що трасу таки латають. Проте кардинально ситуації це не змінює. На жаль. Навіть у самому низу трапляються прогнилі дерев’яні планки. Коли туди потрапляє колесо санкоролика на невеликій швидкості – не смертельно, хоча й травматично. А коли на швидкості 60-80 км\год… Про це краще не думати. От, схоже, ніхто й не думає. А раптом пронесе? У попередні ж роки якось обходилось…
Чому сталося так, що гордість Кременецького спорту невдовзі може перетворитися на трагедію, від кого залежить стан споруди і скільки потрібно витратити грошей, аби щонайменше убезпечити спортсменів від нещасних випадків?
– Власник санної траси – навчально-спортивна база Кременецької ОДЮСШ-«Колос», – повідомив начальник відділу сім`ї, молоді і спорту Кременецької РДА Василь Петрук. – Зараз вирішується питання щодо документів на право власності на землю, на якій розміщена санна траса. Саме їх відсутність ускладнює відновлення спортивної споруди. За попереднім кошторисом, що був розроблений для капітального ремонту траси, сума становить 10 млн. грн. Тому зараз доводиться латати найнеобхідніше. Основне завдання на сьогодні – зберегти санну трасу та підготувати всі необхідні документи для її подальшого розвитку і повноцінного функціонування.
Окрім того, зазначає посадовець, розраховують у Кременці й на допомогу Міністерства молоді та спорту, яке наче й не відмовило, але поставило вимогу – мати усі документи. Також планують брати участь у грантових програмах, аби частково компенсувати витрати на ремонт.
Не можна не оцінити благородних намірів з порятунку санної траси власними зусиллями кременчан. Проте 10 млн. для району – сума нереальна, а обласна влада, яка, по ідеї, мала би профінансувати ремонт траси (або посприяти у пошуку коштів), навряд чи зробить це, навіть після того, коли на руках будуть усі необхідні документи, в тому числі й на землю. Разом із тим, «юзати» Кременецьку спортивну споруду у всіляких прес- та інвесттурах, турах для туроператорів та просто для «VIP-гостей» влада усіх рівнів буде ще не один рік. Аж поки не розвалиться… траса.
Олена Ілинич
Джерело: Тижневик "Номер один"
3691