Попри війну, політичне життя в Україні продовжується. Причому не тільки на центральному рівні, де черговий уряд відправився у відставку і можливе переформатування. Певні події відбуваються і на регіональному рівні.
Звісна річ, ці події в умовах фактичної відсутності електоральних процесів концентруються винятково навколо кадрових питань. Але і тут є про що поговорити. Особливо коли в кадрову ситуацію втручається (цілком законно і логічно) судова гілка влади. Так у першій половині липня відбулося в одному із глибоко тилових регіонів країни, в Тернопільській області.
Технократ з енергетичним вектором
Попри віддаленість від лінії фронту і навіть від тих областей, які регулярно стають об’єктами повітряних атак російських дронів та ракет, в Тернополі давно була створена обласна військова адміністрація. У січні Тернопільська ОВА отримала нового керівника, і стало зрозуміло, що наступні кадрові зміни є питанням часу.
Час настав посеред літа. На початку липня у Тернопільській ОВА були закриті дві вакансії – першого заступника керівника і заступника-просто. Вакансії ці були закриті людьми різними, з різним бекграундом, про що варто поговорити детальніше.
Так, заступником голови ТОВА з питань розвитку інфраструктури, архітектури та енергетики області став Тарас Квачук. Це призначення можна назвати технократичним – бо минула кар’єра Квачука була пов’язана саме із такими напрямами. Так, на початку повномасштабної війни пан Тарас займався ліквідацією ДП “Волинський автодор”. Після цього він переїхав ближче до столиці, у Житомир.
Там Квачук отримав посаду заступника начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області. А незадовго до призначення в Тернопіль він навіть став виконувачем обов’язків керівника цієї структури.
Тож можна сказати, що призначення Квачука не несе якоїсь серйозної політичної складової. А також, що воно не пов’язане із якимись регіональними зв’язками і нюансами. (Сам Квачук формально зареєстрований взагалі у Рівному). І в цьому є певна логіка – енергетична інфраструктура є зараз ключовою, а процес підготовки до наступної зими треба починати уже зараз. Тож від Тараса Квачука очікується активна робота перш за все на енергетичному напрямі, аби Тернопіль та область за пів року не опинилися у скрутній ситуації.
“Самопоміч” як аргумент
З новим першим заступником голови Тернопільської ОВА Тарасом Навольським ситуація принципово інша. І не тільки тому, що він відповідатиме у ТОВА за фінанси, економіку, міжнародну співпрацю та агропромисловий комплекс. Хоча і тому теж – усі ці напрями, як-то кажуть, є “хлібними”, а втрата південних регіонів (окупованих чи таких, які перебувають у сірій зоні, тобто вести там сільське господарство все одно неможливо) збільшує вплив Поділля на загальноукраїнську агропромислову картину.
Навольський, по-перше, місцевий діяч, а не людина зі сторони. По-друге, він відомий в області бізнесмен, його компанії пов’язані із будівництвом та супутніми послугами, із лісозаготівлею та деревообробкою. Усе це формально поки що нічого не значить, але так чи інакше до бізнес-зв’язків новопризначеного чиновника варто придивитися – принаймні, чи не впливатимуть вони на його роботу на посаді заступника воєнного губернатора.
До речі, про голову ОВА. У січні Тернопільську обласну військову адміністрацію очолив Тарас Пастух, колишній народний депутат від об’єднання “Самопоміч”. Причому, на відміну від деяких колег, він не просто зайшов 2014 року в Раду за списком популярної тоді партії нібито як ліберальної спрямованості – а і перейшов з Української народної партії до “Самопомічі”, очоливши тернопільську обласну структуру цієї партії.
А Навольський 2019 року балотувався (невдало) до обласної ради саме від “Самопомочі”. Зв’язок тут більш ніж очевидний. Тож можна говорити про те, що тернопільська філія цієї політичної сили, яка на загальнонаціональному рівні після виборів-2019 майже непомітна, поступово перехоплює владу і вплив у регіоні.
“Свобода” здає позиції
Перехоплює в іншої партії націонал-демократичного спрямування, “Свободи”. Бо саме в цей момент Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення по апеляції колишнього голови Тернопільської обласної ради Михайла Головка (представника саме ВОС). Його, нагадаємо, засудили до 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна – за вимагання і отримання хабара.
Кілька років тому, невдовзі після Революції гідності, у частині західних регіонів “Свобода” отримала владу у свої руки. Але історія з Головком демонструє, що ця влада поступово переходить з одних рук до інших. Про що варто замислитися іншим представникам “Свободи”.
Наприклад, міському голові сусіднього з Тернопільщиною обласного центру, Івано-Франківська, Руслану Марцінківу. 2015-го він прийшов до влади, проскочивши поміж двох відомих персонажів, 2020-го більш ніж упевнено виграв другі вибори, використовуючи патріотичну риторику (зокрема, педалюючи тему захисту української мови). Але риторика риторикою, а реальні справи нинішньої франківської мерії усе частіше викликають у місцевої громади негативну реакцію. І не обходиться без підозр, поки що непідтверджених, у нечистоплотності свободівської міськради. Тож цілком може статися так, що услід за Тернополем зміна влади може розпочатися і в іншому західному регіоні.
Джерело: Regionews
9442