Ось і настав той час, коли я можу ділитися своїми міркуваннями з приводу «ейджизму». Не те щоб раніше його не існувало у моєму полі зору. Просто в той час, коли мені було 18 і я шукала роботу, відмова від роботодавця сприймалася як щось звичне і зрозуміле. Зрештою, і мудрості та розсудливості, аби приділити цьому питанню достатньо часу, у мене не було. Але зараз я знову в заручниках проявів «ейджизму», і не тільки я, а й значна частина моїх однолітків.
Що таке «ейджизм»?
«Ейджизм» — дискримінація людини на підставі її віку, поширена як у формальних, так і в неформальних сферах життя суспільства. Проявляється в готовності адекватно сприймати і співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь установленим віковим критеріям. Вікова дискримінація не залежить ані від статі, ані від рівня освіти чи сімейного стану. Саме поняття «ейджизм» було запропоновано в 1969 році директором національного інституту старіння США, геронтологом Робертом Баталером.
«Ейджизм» – відносно нова тема для України і дуже актуальна. Я більш ніж переконана, що ви зіштовхувалися з ним у повсякденному житті або чули розповіді від друзів та знайомих про те, що їх не взяли на роботу, мотивуючи свою відмову тим, що у кандидата поважний вік. Аналізуючи вакансії та вимоги до посади, в мене інколи волосся стає дибки. Якщо раніше можна було побачити обмеження щодо віку до 35 років, то зараз роботодавці воліють бачити працівників не старшими за 25. Найчастіше аргументація рекрутера така: у нас молодий колектив. А в 30 років це що, вже старість?
«Мене звати Анна. За фахом я інженер, але працюю дизайнером. Мені подобається яскравий одяг та вінтажні речі. Мій ранок розпочинається з пробіжки та горнятка зеленого чаю. Я люблю мистецькі виставки, кіно та музичні фестивалі. Кілька разів на рік мандрую в Карпати. Надихаюся вершинами Чорногірського хребта. Маю 2-х собак. У вільний час дивлюся серіали, готую та гуляю з друзями. Мрію побувати на Алясці». Якою ви уявили цю жінку? А що буде, коли я скажу вам, що це опис моєї близької подруги, якій вже трішки за 40. Окрім того, що у неї солідний багаж знань за плечима, вона ще й цікава особистість. Однак Анна неодноразово ставала жертвою «ейджизму». Їй відмовляли у роботі неодноразово, навіть у такій, яка не вимагала присутності в офісі. Я, звісно, розумію, що вік і досвід не завжди дорівнюють професійному розвитку і компетентності, але як такі категорії, як вік, стать, національність можуть вимірювати цінність особистості? Вже зараз жінки, яким за 30, відчувають гостру необхідність приховувати свій вік. Адже добре розуміють, що вік впливає на їхню кар’єру і на те, який у них, як би це було не цинічно сказано, термін придатності.
Думаю, що вкрай важливо усвідомлювати переваги свого віку і залишатися на провідних позиціях завдяки своєму таланту й амбіціям. Вкрай важливо вірити в цінність своєї мудрості й досвіду і не відступати в тінь незатребуваності. Просто потрібно зібрати свою волю в кулак і відстоювати власні інтереси, а не змиритися з тим, що термін придатності добігає кінця. Бо фактчно терміну придатності немає і не може бути.
За даними ВООЗ, у світі живуть близько 600 мільйонів людей, старших за 60 років. До 2025 року осіб такого віку стане вдвічі більше. А до 2050 їхня кількість сягатиме близько 2 мільярдів. І переважна більшість людей похилого віку будуть мешкати в країнах, що розвиваються. Тобто з високою ймовірністю пенсійні виплати не будуть на достатньо високому рівні, аби покривати всі потреби сучасної людини. І пенсіонерам доведеться працювати. Дослідження свідчать, що дискримінація за віковою ознакою може негативно впливати на загальний стан здоров’я та сприяти розвитку серцево-судинних захворювань, артриту та депресії. Допомогти у боротьбі з «ейджизмом» може законодавство. Наприклад, у США, де рівень залучення людей, старших 65 років, високий, існує ряд антидискримінаційних законів. Заборонено встановлювати обмеження при працевлаштуванні для людей, старших 40 років. У Нідерландах проводять скринінг оголошень з вакансіями, аби запобігти дискримінації за віковою ознакою. Але окрім законодавчої ініціативи, потрібно викорінювати стереотипне мислення з повсякденної культури спілкування. Зрештою, ті люди, для яких вік є перешкодою, багато втрачають. Бо хтось припиняє свій розвиток та самовдосконалення у 25, вважаючи себе таким, що знає все на світі, а хтось і в 60 продовжує пізнавати світ. Головне, аби кожен зрозумів і усвідомив, що настане час, коли доведеться зіштовхнутися з «ейджизмом». Тому краще зробити свій внесок у руйнування стереотипів і запобігати розвитку цього явища, насправді це не важко, достатньо думати, відчувати і діяти.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: ейджизм, редакційна колонка
6120