Звісно, допомагати людям потрібно. І це чудово, коли ти добра, чуйна людина, альтруїст і незамінний рятувальник. Бувають моменти, коли вашою добротою і можливостями просто користуються, і хочеться різко відповісти «ні», але щось не дозволяє цього зробити. Не хочу, не можу і не буду! Все це кричиш подумки, а насправді погоджуєшся, і так знову і знову.
Людям складно сказати “ні”, і для себе я виокремила кілька причин.
Совість. Багатьом знайоме таке відчуття, як муки совісті. Коли хочеться з’їсти торт на самоті із задоволенням, але треба ділитися. Або хочеться їхати сидячи у транспорті після важкого робочого дня, але заходить старша людина і ти встаєш, тому що совість не дозволяє сидіти.
Маніпуляції. Це непомітні дії і слова людей, після яких ви вже робите те, що їм потрібно, і самі не розумієте, як попалися на гачок. Наприклад, купуєте в магазині непотрібну дорогу сукню тільки тому, що продавець-консультант вміло «натиснув» на ваші больові точки.
Жалість. Складно відмовити багатодітній сусідці посидіти з її дітьми четвертий раз за тиждень, бо ж вона така бідолаха, не встигає працювати і дітей виховувати.
Допомагати людям дуже добре, але тільки іноді вони починають сприймати вашу допомогу як регулярну безкоштовну послугу і грають вашими почуттями.
Відчуття власної значущості. Якщо нікому не відмовляти, то можна відчути себе найнезаміннішою людиною, без якої робота припиниться, сім’я розпадеться, всі родичі пропадуть, а планета зупиниться. Значимість – приємне відчуття, але чи варте воно того?
Страх бути «поганим». Усі хочуть бути приємними людьми, щоби їх любили, хотіли з ними спілкуватися, але часом це стає головною стратегією поведінки. Залежність від чужої думки швидко ставить нас перед вибором: або ми собою задоволені, або інші задоволені нами. Компроміс можливий, але це швидше виняток.
Страх бути покинутим. Люди бояться, що як тільки вони заявлять про свої кордони, їх відразу покинуть. Майже кожному знайомий цей страх, як правило, вирощений із подібного досвіду в минулому.
Надія, що добро повертається. Якщо так дійсно відбувається – вам пощастило. Але зізнайтеся чесно, скільки разів ви у цьому розчаровувались. Ви можете допомагати, віддавати всі свої гроші, час і сили й не отримати нічого натомість ніколи. Залиште марні надії. Чиніть з людьми так, як хотіли б, щоби чинили з вами, але не чекайте, що вам за це хтось буде винен.
Як часто ви говорите собі, що більше не будете погоджуватись, не будете допомагати у збиток собі? Але чергове прохання, і ви вже знову затримуєтесь на роботі або їдете зустрічати сусідів на вокзал.
Для багатьох єдиний вихід відмовити – це брехня: трубу прорвало, ліфт застряг, прикинутися хворим або дійсно захворіти. Організм приходить на допомогу, і в найпотрібніший момент піднімається температура, щоби ви хоч трохи подбали про себе. Але навіть у цьому випадку ви починаєте звинувачувати себе і лаяти, що вчинили неблагородно, а організм виснажується.
Дайте собі право не бути «хорошим для всіх». Дозвольте собі діяти у своїх інтересах. Якщо вам щось незручно, неприємно, не хочеться робити – ви маєте повне право цього не робити. Потренуйтеся говорити «ні» незнайомим людям – консультантам у магазинах, офіціантам, сусідам. Оберіть прийнятну для себе форму відмови: різка, м’яка, жартівлива або серйозна – варіантів багато. Запропонуйте допомогу, яка вам під силу, але не обтяжує вас. Дайте контакт фахівця, допоможіть рекомендацією, надайте часткову допомогу, а не звалюйте на себе чужі проблеми.
Жартуєте. Момент безвідмовності дуже напружений, вас переповнюють різні суперечливі почуття і безпорадність. Спробуйте у жартівливій формі сказати «ні», розкажіть анекдот, переведіть усе в жарт і гідно позбудьтеся від небажаних обов’язків.
Щоби допомагати ближнім, потрібно мати вагомі причини. Наприклад, бажання або любов до людини, налагоджені відносини. А все, що насильне, до добра не приводить. Якщо регулярно забороняти собі відмовляти людям, крім напруги і бажання звузити кількість контактів з людиною, у вас більше нічого не з’явиться.
Щоби не псувати відносини з людьми, навчіться їм відмовляти. Дбайте про свої особисті кордони. Ви не побудуєте здорових відносин з друзями, коханими, партнерами, колегами без такого простого навику, як говорити «ні» у відповідних ситуаціях. Життя коротке, щоби жити його не для себе. Здорові стосунки починаються з готовності почути “ні”. Це про право на свої бажання, думки, позицію, які можна висловлювати і не бути відкинутим. Коли я приймаю те, що інша людина відрізняється від мене і може сказати “ні”, наші відносини тривають. Якщо хтось не хоче чути вашої відмови, швидше за все ваші стосунки мають функціональний характер, і як людина ви мало цікаві, тільки як корисна функція.
Якщо ви регулярно погоджуєтесь робити щось проти своєї волі, то знижується якість вашого життя, ви не отримуєте задоволення від роботи або спілкування. Як наслідок, з’являється пригніченість, знижується працездатність і настрій, з’являються інші симптоми депресії. Розвиваються різні соматичні захворювання, загострюються психосоматичні симптоми. Задайте собі запитання – на що ви витрачаєте своє життя і чи варто це цього?
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: редакційна колонка
7147