Останнім часом популярним стало слово «ребрендинг». Воно давно вийшло поза межі виключно економічної термінології та легко адаптувалося у повсякденному житті. У моєму розумінні, це коли ми беремо щось старе, міняємо йому назву, трохи підправляємо і представляємо у новому, практично невпізнаваному амплуа. Це якби дати другий шанс, але не людині, а чомусь матеріальному.
Відверто кажучи, останні роки не слідкувала за пісенним конкурсом Євробачення. Ця тема якось випала з орбіти моїх інтересів, і максимум, що я знала, – це країну-переможця (причому навіть не ім’я артиста). Приблизно так було і минулого року. Про те, що в конкурсі виграла Джамала, дізналася лише наступного дня з ранкових новин. Тільки тоді в інтернеті переглянула ролик з її виступом, десь у душі пораділа за наших. Та це не зробило мене прихильницею її творчості, як сотні інших українців, які почали масово купувати квитки на її концерт, аби подивитись на бренд.
За правилами, наступний конкурс мав відбутися на території країни – переможниці. Якщо чесно, думала, що Україна відмовиться від організації і передасть право приймати Євробачення іншій країні (такий варіант цілком можливий). Ну, перш за все, через війну на сході країни. Але…
Дипломати в один голос заявили, що це імідж та авторитет країни, що західні партнери подивляться на нас по-новому. Хоча думаю, що здивувати європейців більше, ніж це роблять наші політики в європейському парламенті, не можливо.
Та нехай…. Минає кілька місяців, знову ранкові новини, голос із приймача повідомляє: на проведення пісенного конкурсу виділили 200 мільйонів гривень. Я мало не вдавилася. Люди добрі, в Україні війна! Я не буду моралізувати і говорити про те, що на сході помирають люди, сотні тисяч сімей залишилися без даху над головою, а розгляну це питання практично.
Рік українці надсилали по 5 грн. на армію, бо вона гола-боса, бабці знімали з горищ цукор, скубали курей, господині ліпили вареники. Кожен, навіть діти, тепер знає, що таке тепловізори, прилади нічного бачення і всяке таке. Держава нібито на всьому економить. Доріг не ремонтують, бо війна, ліків не закупляють, бо війна, податками обклали через ту ж причину. Темою АТО закрили усім роти, а тут на тобі – «забава» на 200 млн. грн. З них півмільйона – на логотип! Це ж яку таку мистецьку цінність мають червоні буси? Чи, можливо, автори велосипед вигадали? Щось не можу зрозуміти: то в країні є гроші чи ні?!
Повертаємося до самого конкурсу. Експерти наліво і направо розповідають, що цього року Євробачення змінить формат. Мовляв, багато альтернативної музики, нових колективів – одним словом, буде цікаво. О, думаю, варто подивитися! І ось перший відбірковий конкурс. На сцену виходить ведучий і зачитує перелік конкурсантів. І тут… «пенсія»: я розумію, що не знаю 90% колективів. Із того, що запам’яталося: СКАЙ, Мірзоян, ну і можливо, ще хтось один. Оце ж, думаю, я відстала від життя. Конкурс почався і один за одним стали виходити артисти. Придивляюся: та не така вже я пропаща. Просто колектив «LUMIERE» – це той самий Роман Веремейчик, один із учасників телевізійного проекту «Х-фактор». Щоправда, з ним тепер є гітарист. Ще вчора MamaRika була співачкою Ерікою, а до цього – учасницею ще одного пісенного проекту, але вже, здається, на іншому телеканалі. «Laliko» – це ті ж «Поющіє труси», точніше, невелика їхня частинка. А Tayanna – ніхто інший, як Тетяна Решетняк з «Голосу країни». І де тут щось нове, запитую я? Що змінилося? Ті ж обличчя, ті ж притаманні для них пісні. І, зауважте, кожного виділяла одна особливість: презентовану пісню виконавець писав спеціально для Євробачення. Оригінально, правда ж?
Хоча ні, варто віддати належне: було кілька колективів, про які я до цього нічого не знала. Вони презентували альтернативну музику. Це, власне, те, що анонсували організатори відбору. Ну, як кажуть, і на цьому спасибі. Не можу дати оцінку їхнім виступам, бо не експерт у музиці чи, тим більше, у Євробаченні, але за мене це зробило журі.
І що маємо у підсумку? З-поміж отого всього різноманіття на першому місці – попсова співачка з такою ж попсовою піснею (щоправда, душевною). То для чого було так хизуватися альтернативною музикою, новими групами, якщо їх знову відсунули на другий план і повернулися до того, з чого почали? Де логіка? Хоча, знаєте, я давно вже не зустрічала її в нашій країні…
Зоряна Гарасимів
Джерело: Тижневик "Номер один"
7984