Насправді ця тема настільки делікатна і водночас гостра, що писати про неї неймовірно важко. Вже декілька разів стирала написаний текст і знову відкладала у довгий ящик. Тому що над її вирішенням повинні працювати цілі державні інституції, ґрунтовно і невідкладно. Якщо ми дійсно хочемо виховати майбутню здорову націю. Здорову – насамперед психологічно.
Мова йде про насилля над дітьми. Не важливо, якого воно виду – психологічне, фізичне чи сексуальне. Найжахливіше те, що у більшості (та, в принципі, майже у всіх) випадків насильником і тираном виступає хтось із членів сім’ї чи родини.
Цього разу поштовхом таки підняти цю тему стала інформація з Київщини. Жінка та її співмешканець організували підпільну дитячу порностудію. Таким чином чоловік мав намір вибратися зі своїх боргів. А «головними героями» зйомок стали двоє маленьких діток цієї жінки. За активної участі самої мами. Хоч у даному випадку назвати «мамою» це створіння язик не повертається. Адже мама для кожної дитини – насамперед безпека і захист.
…З року в рік на теренах нашої глибоко віруючої християнської Тернопільщини фіксують випадки, коли породілля убиває або викидає (що, в принципі, одне і те ж) своє новонароджене дитя на смітник. І це при можливості легально зробити аборт, не кажучи вже про доступність розмаїтих протизаплідних засобів. Кожен випадок різний: серед таких жінок є як неповнолітні, так і ті, котрі навіть мають старших дітей. Хто й коли розповідав їм, куди можна звернутися за допомогою? Коли востаннє широко розповідали про «вікно життя» у пологових будинках, куди зрештою можна віддати непотрібне, але ні в чому не винне дитя? Чи десь можна знайти «гарячу лінію» психологічної підтримки для жінок з небажаною вагітністю або післяродовою депресією?…
…Сексуальне насилля над дітьми та підлітками – насправді не така вже й рідкість. Тільки про неї, як правило, мовчать. Насамперед – самі діти. Хтось – через страх і залякування. А хтось просто не знає, де шукати захисту, якщо насилля ще й відбувається в рідному домі. Їм не розказували й не попереджали, що в житті вони можуть з таким зіткнутися, а тим більше про те, що робити потім. З такими дітьми, як правило, ніхто не говорив про сексуальне виховання, про недоторканість власного тіла і про те, як зупинити насилля. Про те, куди звертатися за допомогою і як побороти страх. Тільки останніми роками в Україні почала з’являтися спеціалізована література, однак далеко не кожні батьки готові говорити зі своїми дітьми «про це». Тому що тема інтимних стосунків так довго була табуйована у суспільстві, що дорослі просто не знають, як правильно виховувати у цьому напрямку дітей.
До речі, фахівці стверджують, що здебільшого сексуальне насилля над дітьми здійснюють не педофіли, а агресори, яким подобається опір слабкої жертви. Часто навіть хтось із родичів. І тут найголовніше не те, що зроблять з насильником у тюремній камері, а те, що дитяча психіка після наруги може залишитися зламаною на все життя. А без допомоги спеціалістів загрожує навіть спробами суїциду.
…Психологічне та фізичне насилля – лайка, погрози, побиття, залякування – у багатьох сім’ях, на жаль, є нормою. І якщо хтось думає, що дитину найкраще виховувати різками, то насправді різки потрібні для нього самого. Адже зривати на дитині злість, невдоволення чи заміняти побоями відсутність власної терплячості і браку потрібних слів свідчать про внутрішні проблеми у дорослого. Але замість того, аби впоратись із власними слабкостями, такі батьки психологічно калічать власних дітей. До слова, психологічне насильство – це не тільки образа самої дитини. Сварки, бійки, лайки на очах у дітей завдають їм не менших психологічних травм і душевних страждань.
Ще раз повторюся, що таке дикунство, як знущання над дітьми, все ще процвітає у глибоко віруючій країні. Серед людей, які масово їздять за кордон і добре знають, наскільки захищені законом діти у цивілізованому світі. В країні, де начебто закони достатньо суворі до насильників, але напевне таки недостатньо. Вбиваючи у своїх дітях впевненість у собі, віру у справедливість і власну свободу та недоторканість, виховуючи в них страх замість поваги, ми формуємо наступне покоління психологічно скалічених людей. І якщо держава на рівні парламенту та відповідних міністерств не вживатиме кардинальних заходів щодо запобігання таким випадкам, якщо ми всі, замість повідомити у поліцію про факт знущання над дитиною, бавитимемося в «моя хата скраю», то так і не зможемо назвати себе психологічно здоровою нацією.
Джерело: Тижневик "Номер один"
91991 