У контексті трагічних подій на Львівщині, які трапились на полігоні побутових відходів, тема сміття знову стала актуальною для Тернопільщини. Під шумок сусіди стали кивати на наш регіон, який у свій час уже пережив сміттєву кризу. Як з’ясувалось, нарікати на нашу область підстав немає, на даний час ситуація одна з найстабільніших. Утім вона може змінитися в кожну хвилину, тому владі вже сьогодні потрібно шукати «запасний аеродром».
Ризики справді існують
Тема складання побутових відходів актуальна для Тернопільщини вже не один рік. У першу чергу це пов’язано з безпосередньою близькістю Малашівського сміттєзвалища до водозабору, з якого п’є воду мало не весь Тернопіль. Частково побоювання громадськості є виправданими. Та поряд з тим, нерідко це питання стає предметом спекуляції окремих політиків.
Спершу вважалося, що сміттєзвалище знаходиться у другому поясі санітарної охорони Горішньо-Івачівського водозабору. Що цікаво, саме водозабір став сусідом полігону, а не навпаки. Згодом спеціалісти провели проектні роботи щодо встановлення зони санітарної охорони і виявилось, що сміттєзвалище знаходиться у третьому поясі захисної зони, а не другому. Надто великої уваги цій деталі фахівці не придають. Кажуть, що картографічний поділ є умовним. Що відбувається за десятки метрів під землею, нині сказати важко.
Єдине, що втішає природоохоронців, що в області докладено максимум зусиль, аби бодай зовні об’єкт виглядав, як належить. Довкола зведено мури, які не дають вітру розносити відходи, паралельно проводиться рекультивація.
– Зверху сміттєзвалище засипають відсівом вапняків, – розповідає начальник управління екології та природних ресурсів у Тернопільській області Орест Сінгалевич. – Потім відходи втрамбовують. У результаті створюється шар, який не дає атмосферним опадам потрапляти у середину об’єкта. Метою рекультивації є зменшення формування фільтрату в тілі сміттєзвалища. Частина об’єкта повністю опрацьована. Місцями навіть ростуть дерева та зеленіє трава.
Втім природоохоронці мають зауваження щодо дотримання правил утримання об’єкта, затверджених галузевим відомством. Там нема пропускного пункту. Це в першу чергу, загрожує тим, що на об’єкт можуть потрапити промислові відходи, утилізація яких вимагає зовсім інших підходів.
Рекультивація, звичайно, – ефективний метод упорядкування сміттєзвалища, однак він не здатен у повній мірі вирішити питання складання побутових відходів у регіоні. Питання потрібно вирішувати комплексно і часу для цього обмаль. Попри в цілому непогану картину зі складуванням сміття, фахівці називають об’єкт бомбою сповільненої дії. Ймовірність того, що продукти складування та водоносні горизонти розпочнуть взаємодію, справді висока.
– Розслаблятися не можна, – каже Орест Сінгалевич. – Об’єкт знаходиться у кар’єрі глибиною близько 36 метрів. У свій час він не був ізольований. Фільтрат може інфільтрувати через вапняки вниз і потрапити у водні горизонти. Колись фахівці Інституту гігієни та медичної екології ім. Марзєєва проводили дослідження на Малашівському сміттєзвалищі і дійшли висновку, що єдиний вихід із ситуації – проводити санацію. Тобто піднімати все сміття наверх. Це тривалий процес. Він може виконуватись лише у комплексі переробки сміття, яке надходить з обласного центру. Внаслідок гниття органічних решток у тілі об’єкта утворилося багато газів. Тому, в першу чергу, потрібно проводити дегазацію. Це також прибуткова справа.
Розраховують на американського інвестора
У цілому вирішити питання Малашівського сміттєзвалища може лише інвестор. Однак влада повинна запропонувати йому оптимальні умови – надати земельну ділянку та податкову знижку. Це вирішальні фактори, здатні привернути увагу бізнесу.
Від інвестора область, очевидно, очікує відкриття сміттєпеперобного заводу, здатного переробляти побутові відходи з обласного центру та паралельно здійснювати санацію існуючого сміттєзвалища. Так би мовити, одним пострілом вбити двох зайців. Як стало відомо «Номер один», влада міста зараз активно зайнялася пошуками інвестора. І навіть похвалилася першими результатами. Мовляв, за цю справу готові взятися американці, однак жодної конкретики з цього приводу поки немає.
В області не раз розглядали можливість відкриття сміттєпереробного заводу. Навіть визначили кілька потенційних ділянок для його зведення. Та як тільки керівництво називає конкретну «адресу», серед громадськості починається бунт. Люди не надто задоволені таким сусідом навіть зважаючи на те, що завод здатен забезпечити наближені населені пункти робочими місцями.
Аналогічна ситуація і зі створенням нового полігона для побутових відходів.
– Питання відкриття нового полігона слід розглядати у двох площинах, – коментує народний депутат України Роман Заставний. – Варто відзначити, що українське законодавство з точки зору екологічної безпеки сформовано дуже правильно та грамотно. У ньому стільки обмежень, що в результаті ми самі стали їхніми заручниками. Виконати його практично не можливо. У Західній Україні це, в першу чергу, пов’язано з великою густотою населених пунктів. Крім того, в області насправді є дуже мало ділянок, де, згідно з законодавством, можна облаштувати полігон.
Утім нині відкриття нових полігонів не надто вітається на державному рівні. Київ вимагає у регіонів вирішувати питання більш ґрунтовно. Нардеп Роман Заставний каже, що при найоптимістичніших прогнозах ресурсів Малашівського сміттєзвалища вистачить не більше, ніж на 3-5 років. Аналогічні прогнози дають і спеціалісти. Час грає не на нашу користь. Цього терміну недостатньо, аби звести та запустити об’єкт переробки відходів. Тож питання нині справді стоїть дуже гостро.
Лінії не хочуть навіть у Скалаті
У свій час вирішити проблему складування відходів область намагалася за допомогою сміттєсортувальної лінії, яку в далекому 2009 році купили за 2 млн. грн. Однак проект не запущено в дію і нині. Кожна нова влада б’ється в груди й обіцяє, що знайде застосування цьому залізному монстру, але досі далі заяв справа не доходила.
Нині сміттєсортувальна лінія перебуває у Скалаті. Днями голова обласної ради Віктор Овчарук поспілкувався з місцевою громадою щодо запуску об’єкта. Відповідно до укладеного договору, лінія ще три роки тому мала би запрацювати, окрім сортування, тверді відходи мали утилізовуватись. Адже Скалатське сміттєзвалище має ліцензію на утилізацію. Проте розпочати переробку сміття інвестору так і не дозволили. Місцеві начебто і готові до співпраці, проте погоджуються переробляти лише власне сміття, а це десята частина від потужностей лінії. Безперечно, жодне підприємство не працюватиме собі у збиток.
– Запуск сміттєсортувальної лінії у Скалаті – це не лише вирішення проблем місцевого перенасиченого полігону твердих відходів, а й нові робочі місця, можливість працевлаштувати десятки осіб (адже в одній зміні працюватимуть 25 людей), і поступлення до місцевого бюджету та соціальний пакет для мешканців міста і навколишніх сіл. Думаю, не так вже й мало. Разом з тим, скалатчани мають перш за все самі вирішувати: потрібно це їм чи ні, – зазначає Віктор Овчарук.
У свій час обласна рада пропонувала передати лінію обласному центру, але керівництво останнього відмовилось. З цього приводу були різні думки, однак нині фахівці переконані, що регіону слід шукати альтернативу в переробці сміття, а не його сортуванні.
Зоряна Гарасимів (“Номер один”)
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Малашівці, Надал, Овчарук, Сінгалевич, сміття
6941