Мешканець старовинного села Бережанка, що на Борщівщині, навряд чи колись чув про такого собі Герострата, який жив у Давній Греції в м. Ефес ще 356 років до н.е.! Історія не зберегла відомостей про походження та рід занять елліна. Зрештою, Герострата якщо і згадують, то лише у негативному контексті, адже чоловік спалив храм Артеміди, аби його ім’я пам’ятали нащадки. І хоча згодом на тому ж місці возвели новий храм, сучасники вважали, що перший був неперевершеним, відтак будівельники просто не змогли повторити шедевр.

Щоправда, навряд чи молодик із Борщівщини мріяв про славу, навіть негативну, адже керувався чорною помстою й лютою злістю. А все тому, що на третій день Різдвяних свят, тобто 8 січня ц.р., він попросив у завідуючої бібліотекою с. Бережанка ключі від храму книг мовляв, які свята без дискотеки! Та працівниця категорично відмовилась, не подіяли ні прохання, ні погрози. Ображений та злий, молодик вирішив помститися.

Два дні потому гостював він у друга. Ймовірно, що парубки трохи пригостилися оковитою, оскільки десь о третій ночі наш псевдогерой вигадав план страшної помсти. Насамперед «позичив» у знайомого металевий прут і пляшку з мастилом та попрямував до центру села, де розташована бібліотека.

Прутом зірвав замок і ввалився до книгозбірні. Присвітивши собі мобільним телефоном, обливав стелажі, килим та книги легкозаймистою речовиною. Аби вогонь швидко охопив читальний зал та абонемент, із дикою насолодою роздирав книжки і повсюди розкидав сторінки. Потому запалений сірник кинув на середину килима. Почекав, поки вогонь не перекинувся на стелаж із газетами, і втік із місця злочину, впевнений, що вогонь сховає всі сліди.

Понад годину рятувальники намагалися загасити вогонь. На жаль, за цей час бібліотека перетворилася на згарище. Внаслідок пожежі Скала-Подільській об’єднаній громаді було завдано збитків майже на 42 тис. грн. вогонь перетворив на попіл 1 тис. 893 книги.

Щоправда, поруч із творами Джека Лондона, Гі де Мопассана, Олеся Гончара, «Оповідями про стародавній Київ» згоріли грубі томи засновників робітничого соціалістичного руху Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, збірка повістей «За радянську Україну», «Рассказы о Дзержинском», збірка віршів «На війну збирався тато край радянський захищати». І цей дивний перелік літератури можна продовжити, адже як могли стояти поруч твори відомих зарубіжних та українських письменників (зокрема, так званого розстріляного відродження)  і книжка «Октябрята» або повість Л. Кассиля та М. Полянського про піонера-героя з Керчі (Крим) Володю Дубиніна «Улица младшего сына»? Утім вогонь не оминув і творів класика російської літератури Салтикова-Щедріна та «Казки народів СРСР». Як могло так статися, що вже 30 років Україна незалежна, а на полицях сільської бібліотеки зберігається радянська макулатура!

Та повернемося суто до злочину. Після пожежі було проведено експертизу, і фахівці однозначно зазначили, що загоряння не було випадковим – бібліотеку підпалили! Відтак до справи підключилися правоохоронці. І ось після ретельної оперативної роботи вдалося встановити особу підпалювача.

Потрапивши на лаву підсудних у Борщівському районному суді, розгублений молодик повністю визнав свою провину та докладно розповів, як здійснив підпал, тобто умисно вчинив злочин за ч.2 ст. 194 КК України. Дізнавшись, що за скоєне йому загрожує від 3-х до 10-ти років позбавлення волі, палій добровільно відшкодував завдані сільській громаді збитки, аби тільки суд не позбавляв його волі.

Так от, вироком суду йому призначено покарання три з половиною роки позбавлення волі. Зважаючи, що юнак компенсував селу всі збитки, Феміда застосувала до запального галабурдника 2 роки іспитового строку, під час якого він повинен періодично реєструватися в органах пробації та без дозволу не залишати місце проживання, роботи та/чи навчання.

На завершення варто нагадати, що на початку січня ц.р. у селі виникло ще дві пожежі, але вже житлових помешкань. Із цього приводу на сайті місцевого інтернет-видання «Звістки» один чоловік написав: «У селі твориться щось дике. Люди бояться за свої хати, бо хтось спалив уже кілька будинків. Більшість були старі і там ніхто не жив, але це не значить, що можна палити людське добро».

Щоправда, наш псевдогерой не причетний до цих злочинів.

Олекса Чиж