З 2 по 4 вересня урочисто проходило відзначення 100-річчя з часу боїв на горі Лисоня та відкриття першого меморіального комплексу Українським січовим Стрільцям, куди входить і капличка, яка була розписана іконами завдяки проекту тернополянина Богдана Ткачика. Розписати іконами капличку пану Богдану запропонували спочатку художник із Бережан Олег Шупляк, а потім і голова ОДА Степан Барна. Для розпису було запрошено, окрім бережанського митця та його сина Віталія, ще й художників Миколу Шевчука з Теребовлі, Богдана Бринського з Івано-Франківська та тернополянина Михайла Дирбавку.
Святкування вражало своєю грандіозністю
На гору Лисоня з’їхалося багато люду зі всіх куточків області та України. Були тут син Романа Шухевича, донька січового стрільця – 90-річна Надія Ярема, члени ОУН-УПА, воїни АТО, волонтери, представники місцевої влади і навіть Адміністрації Президента України. Програма святкування була насиченою, різноманітною та цікавою: відвідування музеїв, презентація книг та фотовиставки; відкриття XI фестивалю стрілецької пісні «Дзвони Лисоні»; погашення спеціальним штемпелем конверта з оригінальною маркою «100 років від часу боїв за гору Лисоня. Пам’яті Українських січових стрільців», виданого «Укрпоштою»; зустріч та відправлення «Потяга українських звитяг»; освячення Стрілецького цвинтаря, військове перепоховання; урочисте сходження на гору Лисоня; молебень за Україну, освячення каплички, в яких взяли участь близько 20 священиків усіх конфесій. Ефективно та наближено до реального пройшла реконструкція історичного бою за участю клубу історичної реконструкції ГО «Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять». А також тут відбулася презентація пам’ятної монети України «100-річчя боїв легіону Українських січових стрільців на горі Лисоня» номіналом у 5 гривень випуску 2016 року.
Знамення Боже
Поряд з багатьма дійствами, ми вирішили детальніше зупинитися на розписі каплички. Група художників справилася з роботою до визначної дати 2 вересня, 100- річчя з дня найкривавішої битви легіону УСС у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. Перемогу було здобуто ціною втрати більше половини особового складу легіону, їх полягло 1300 чоловік, найстаршим з яких було по 20 років. Січові стрільці поховані на цвинтарі с. Посухів, що неподалік від дороги на гору.
Обабіч цієї крутої дороги посаджені кущі калини, яка нині дозріла і її кетяги червоніють, немов кров загиблих за волю України героїв. Гора з кам’яним меморіалом та капличкою красується у вигляді горба на хребті. З одного боку розкинулися поля, а з іншого – темніє ліс, у тому місці й боронили січові стрільці рідний край од москалів далекого 1916 року.
Перед іконописним пленером Богдан Ткачик побував на горі у капличці й побачив, що там потрібно пробити ще двоє дверей, зробити внутрішній купол, підлогу, а одне вікно замурувати, бо там би мав бути іконостас. І ось художники в першій декаді липня вже зібралися приступати до роботи як… Небеса мов прорвало, здійнялася сильна буря, згори посипався град-лід завбільшки з аличу, а потім полив як з відра дощ. Художники і всі робітники меморіалу сховалися у капличці, через вікна полилася вода, адже рами їх давно прогнили. Кожен очевидець подумав: а що було б, коли б усі роботи завершили? Це ж знак Божий… Тому вставили ще й нові вікна, безпечно підготувались і в інших аспектах та нарешті приступили до роботи.
Задум митця відобразився на внутрішніх стінах храму
Ось що розповів художник Богдан Ткачик про свій грандіозний проект: «У мене вже був готовий триптих ще із Зарваницького іконописного пленеру – це Покрова Пресвятої Богородиці. Каплиця має висоту до 18 м, і ми всі стіни розписали від підлоги до купола, на висоті доводилось використовувати риштування. Під час робіт застосовували акрилові фарби, я давав індивідуальні завдання, щоб кожен вніс свою лепту в кожнісіньку складову загальної композиції. Про Святу Покрову говорять: «Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». Тут композиція Покрови вийшла у нас розміром 8 на 2 м, а під нею у мене виник в уяві задум розмістити символічно всю історію України в образі її героїв. Зрозуміло, під час процесу творення виникали все нові й нові задуми, ідеї і ми їх тут же реалізовували. Починаючи з княжих часів, у композиції зображені: князь Володимир і княгиня Ольга, далі – козаччина, січові стрільці, боротьба повстанців ОУН-УПА, протистояння свавіллю влади героїв Небесної сотні, сучасна війна з сепаратистами та московітами на сході України. Там є маса образів визначних українців різних епох, наприклад: Т. Шевченка, І. Франка, духовних патріотів нашої віри, а також Архангела Михаїла, святого Юрія, чотирьох Євангелистів, Серафими та багато інших. Вінчає те все у куполі козацький символічний хрест. А під Покровою також хрест, малюнок сучасного кам’яного монумента, від якого йдуть сходи. Їхнє закінчення переходить у голову лірника, який, сидячи, грає на лірі нашу історію, а струни ліри перетинають сходи і йдуть до Покрови, до неба. Перед лірником на вишиваному рушникові – писанки і кетяги калини, з правого боку – дерев’яний щит з Майдану, пробитий кулями і з блакитно-жовтими стрічками, далі – загиблі герої Майдану… Всього не перелічити, це потрібно бачити».
І дійсно, коли вдивляєшся у цей неперевершений колективний витвір мистецтва, мовби бачиш та відчуваєш усю багатостраждальну історію Батьківщини, час кудись зникає, існують лише відчуття й душа набухає, розростається… А може, вона прагне з’єднатися з великими й чистими душами митців, які створили цю велич, а чи з душами полеглих борців за волю України?..
Малювання – це стан глибокої молитви чи медитації
Слід зазначити, що всі художники у своїй роботі дотримувались стилістики Богдана Ткачика і в загальному намалювали близько 20 ікон, враховуючи і шестикрилих Серафимів. Але до кожної ікони, так чи інакше, прикладався кожен із художників, автономних ікон тут не створювалось. У ході процесу Богдан Іванович підкореговував усі роботи. В загальній композиції були передбачені автором і недобрі сили, повержені Архістратигом Михаїлом і Юрієм Змієборцем. Над цими образами також працювали всі художники, але завершення надали Миколі Шевчуку, так як у нього до них особливе відношення. До того ж недобрі сили вже були присутні у його творчості. «Коли захоплюєшся своєю роботою, – розповідає Микола Шевчук, – то вже себе майже не контролюєш, знаходишся ніби в стані глибокої молитви чи медитації. І от, виходячи з такого стану, я постійно думав, чи не переборщив з тією нечистю, не відійшов від загальної стилістики в розписі. Але, як виявилось, ні, кожного разу мій вчитель та наставник підходив і міцно з подякою мовчки тис руку. Це з його боку було найвищою похвалою і надавало ще більшого натхнення. У цих двох нечестивцях, зображених мною, можна легко впізнати найзапекліших ворогів України – Януковича та Путіна. Один із тих гадів зображений у шапці, яка нагадує кремлівську стіну, а червоний шпиль шапки – зломлену кремлівську вежу з перевернутою п’ятикутною зіркою. Така перевернута зірка в окультизмі є символом недобрих сил, а в пентаграмі сатанізму – це зображення напівлюдини-козла Бафомета, але тут він повержений Юрієм Змієборцем».
Тепер на чільній стіні каплички, по боках центральних дверей, красуються дві меморіальні дошки з чорного граніту. На одній вирізьблено назву храму, на іншій – імена фундаторів, а також імена всіх художників іконописного розпису.
На закінчення слід відзначити, що такий меморіальний комплекс січовим стрільцям є не лише єдиним в Україні, а й у цілому світі. Елементи комплексу почали споруджуватись патріотами й простими людьми ще в 20-х роках минулого століття. Тут з тих часів проходило кожного року багато мітингів та реквієми пам’яті героїв. Нині це все завершено і кожна людина будь-якого віросповідання може схилити голову в знак шани героїв легіону Січових стрільців.
Віктор Аверкієв
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: каплиця на Лисоні
8724