Щодня на вулицях міст ми бачимо людей, які через певні складні обставини життя змушені просити гроші на існування. Бабусі та дідусі – під церквою, безхатьки, хворі люди, стукають у двері чи приходять у магазин із проханням пожертвувати кошти на операцію чи їжу. Або ж ситуація інша, коли збирають гроші на лікування хвороби, яка може забрати життя. Найгірше, коли страждають ні в чому не винні діти, тоді батьки оббивають усі пороги, беруть кредити і вимушені звертатися до милосердних людей за фінансовою допомогою. В Україні існує велика кількість благодійних фондів, котрі є тим рятівним колом, яке дає шанс на одужання та життя, але й тут є інша сторона медалі. Зафіксовано не один факт шахрайства, коли гроші, які були зібрані, не поступають до потребуючих.
«Взявши до рук мобільний телефон, викликала поліцію, але волонтер таємниче зник»
На просторах інтернету наші журналісти знайшли історію, яка зачепила за живе. Мова йде про використання благодійних коштів не за призначенням. Донька потребувала дороговартісного лікування за межами України. Усі збережені кошти жінка витрачала на лікування дитини, позичала у родичів та знайомих. Одного дня благодійна організація запропонувала жінці свою допомогу, і та з радістю погодилася. Близько пів року маленькі скриньки з фотографією доньки та діагнозом стояли у магазинах міста, супермаркетах, та й волонтери збирали кошти. Однак не все так гладко. За пів року співпраці благодійний осередок не перекинув жінці на рахунок жодної гривні. Мовляв, суми мізерні. Тоді жінка вирішила не вияснювати ситуацію і припинила збір коштів через організацію. Коли матір і донька вирушили на лікування до закордонної клініки, знайомі родині почали надсилати фото та відеоматеріали, де було видно, що гроші на лікування їхньої доньки продовжують збиратися тією ж організацією. Це тривало кілька місяців, коли жінка знову зателефонувала до благодійників і почала вимагати гроші, які люди жертвували на лікування її доньки. Ті відповіли, що нічого надсилати не будуть, адже жодного договору про співпрацю підписано не було. Тоді розлючена матір вимагала, щоби скриньки з фотографією доньки забрали з магазинів, проте марно. Благодійники на зв’язок не виходили. Ця ситуація набула розголосу, коли матір написала до поліції заяву про шахрайство і висвітлила дану проблему в соціальній мережі. За лічені дні з магазинів щезли скриньки, а волонтери припинили збір грошей. Така ситуація не може не обурювати, адже мова йде про здоров’я дитини. Який має бути цинізм у головах людей, щоби привласнити собі благодійні кошти?
Від іншої ситуації просто мороз по шкірі. Адже шахраї, маніпулюючи людським милосердям, вирішили використати фото вже померлої дитини. Малятко померло від важкої недуги, тоді гроші збирали усім світом, але це не допомогло. Тоді у батьків залишилася немала сума на руках і вони перерахували ці кошти іншій хворій дитині. Пройшло кілька місяців від страшної трагедії, коли матері на мобільний телефон родичка з іншого міста надіслала фото із хлопчиною-волонтером, який зайшов до магазину з великим відерцем у руках. Він розповів, що у їхньому місті хворіє дитина і терміново потрібна велика сума грошей, мовляв, для трансплантації печінки. На запитання продавщиці (родички), хто ця дитина, де вона проживає і чи можна дізнатися номер телефону батьків, аби напряму перерахувати кошти, хлопець повідомив, що не розголошує особистих даних. Тоді жінка почала кричати і «виховувати» молодика, розповіла, що це брехня і вони наживаються на чужому горі. Взявши до рук мобільний телефон, викликала поліцію, але волонтер таємниче зник. Як розгорталися далі події, нам не відомо, але такі випадки, на жаль, не поодинокі в нашій країні.
«Благодійна діяльність повинна бути контрольованою»
Ми звернулися до поліції та юристів, аби пролити світло на ситуацію із благодійними фондами. Нам вдалося з’ясувати, що поліція не несе відповідальності за діяльність благодійної організації, вони не контролюють їхньої роботи. Поліція фіксує кожну заяву про шахрайство, викрадення грошей, які поступають від батьків або інших заявників, але добровільно перевіряти їхню роботу вони не можуть.
Юрист Анатолій Мовчан прокоментував дані ситуації. Він застерігає всіх людей, які хочуть допомогти нужденним, аби ті перераховували кошти на рахунки батьків для хворих дітей або ж на рахунок лікарняної установи, де буде проводитись лікування.
– Існує закон України про благодійні фонди та благодійну діяльність. Основний принцип благодійності – не прибутковість. Волонтери, котрі ходять і збирають кошти, не роблять це безкоштовно. Частина зібраних грошей витрачається на потреби самої організації, що є неправильно. Інший момент: коли відбувається збір коштів на лікування пацієнта, це має здійснюватися лише з його дозволу. Наступний неправильний момент – це публікування діагнозу і розголошення його. Якщо цей діагноз організація почула з вуст лікаря, тут можна ставити питання про притягнення його до відповідальності. Моя думка є такою: збирання коштів у громадському транспорті, магазинах є неправильним рішенням, адже якщо ви можете надати певну суму для допомоги, зробіть це на відповідний рахунок. Це має бути прозоро. Благодійна організація повинна звітувати про витрачання коштів. Збір у скриньках не має жодного обліку. Ніхто не знає, скільки за день волонтери назбирали і скільки перерахували на рахунок людині, яка потребує. Мені відомо багато прикладів шахрайства, і це жахливо, адже обігу грошей немає. Ви кидаєте гроші у скриньку без жодної гарантії, що вони не підуть комусь до кишені. Відсутній контроль за такими грішми. Благодійна діяльність повинна бути контрольованою. Приведу приклад: я не маю можливості перевести тисячу гривень на рахунок потребуючої людини. Я кидаю їх у скриньку, а потім дізнаюся, що мої кошти не надійшли на лікування. Як я повинен довести, що справді пожертвував певну суму коштів? Усі ми люди і розуміємо, що коли трапляється нещастя, ми намагаємося всім розповісти про свою біду і просити допомогу. Дуже часто люди натикаються на шахраїв, які наживаються на чужому горі. Я розумію, що більшість хочуть допомогти і переслідують лише світлу та добру мету, але рекомендую всім, хто має можливість долучитися до допомоги, робити це відкрито та прозоро. Якщо гроші збираються на лікування дитини, має бути створений офіційний рахунок, де вказується призначення платежу, або ж надавати кошти лікувальній установі для лікування певного пацієнта. До будь-якої дії потрібно підходити з відповідальністю, – каже Анатолій Мовчан.
У Тернополі майже у всіх магазинах стоять коробки, банки, на яких вказано, для кого збираються кошти. Люди кидають туди, хто скільки може, інколи про наслідки навіть ніхто не задумується. Добре, якщо кошти й справді пішли за призначенням, а якщо ні?
– Буває, що кидаю гривню, дві, п’ять, коли маю змогу. Ніколи не знаєш, що чекає тебе за поворотом, а так хоч якось допоможеш тим, хто цього потребує. Не даю грошей безхатькам, можу дати кусок хліба, купити води, але грошей не даю, бо вони можуть купити «оковиту», – каже тернополянка Олена Паскливець.
– Якщо ходять по квартирах – грошей не даю, колись одного хлопця так почала розпитувати, що він пішов і сказав, що нічого не треба від мене. Збирали гроші на лікування хлопчика, може б, я не звернула уваги і таки щось дала, але почула від нього перегар і давай питати. Якщо особисто знаю про біду в родині, то кидаю гроші на картку, допомагати людям потрібно, але тоді, коли це справді потрібно, а не йти на поводу в брехні, – вважає Юлія Молодець.
Світла справа допомагати тим, хто цього потребує, і тим, хто опинився у кризовій ситуації, але до кожної своєї дії слід підходити зважено. Ми застерігаємо вас, шановні читачі, від шахраїв. Будьте обачні і нехай ваші добрі дії повернуться до вас сторицею!
Джерело: Тижневик "Номер один"
13289