Про рідний край, який вигойдав, виплекав, зростив і дав крила для польоту, щемливо-трепетні слова може сказати не один із нас. Але слів замало, бо треба нині багато чого зробити, щоб селоне зникло, як трапилось із тисячами населених пунктів в Україні, щоб збереглися його віковічні традиції, щоб у ньому народжувались діти, щоб не замулились витоки нашого українства. І прекрасно, коли вихідці з села, які у своєму житті досягли певного успіху, в яких склалася кар’єра, не забувають, звідки вони родом, звідки починався їхній життєвий шлях. І не просто не забувають, а в міру своїх можливостей роблять усе, щоб підтримати рідне село. До таких патріотів-меценатів свого краю належить Ярослав Михайлович Карпик – уродженець села Кобзарівка Зборівського району, голова правління радіозаводу «Оріон». Саме за його и за його матеріальної підтримки в селі урочисто відкрито «Музей села Кобзарівки».
Ідею створення такого музею Ярослав Михайлович виношував давно, бо ніколи не забував про ті моральні засади, які заклали йому сільська школа і вчителі, односельчани – прості трудівники, сини і дочки матері-землі, а особливо батьки. Цими моральними принципами він керується у житті, а створення музею – його прагнення зберегти дух старовини, нагадати кожному відвідувачу про незабутні хвилини дитинства і юності. І це не просто ностальгія за минулим, це глибоке переконання, що без минулого, без духовного коріння немає майбутнього.
На свято Покрови Пресвятої Богородиці, в День Українського козацтва, а також захисника України біля відновленого костелу зібралося чимало жителів і гостей, що очікували на урочисту подію – відкриття музею. Зустрічав їх на подвір’ї особисто Ярослав Карпик.
Дійство розпочалось із поклику трембіти. Настала мить, коли право перерізати блакитну стрічку надали одній з найстарших жительок Кобзарівки – Стефанії Демуш (Карпик), сільському голові Ользі Туткалюк й уродженцю села Ярославу Карпику. Перші відвідувачі переступили поріг музею – відновленого костелу. Продовжились урочистості молебнем, який відслужили настоятель Кобзарівської церкви Івана Богослова отець Олег Кожушко та Іванковецької церкви Введення у храм Пресвятої Богородиці отець Дмитро Мельничук.
Зі вступним словом до односельчан та гостей виступили Ярослав Карпик, сільський голова Ольга Туткалюк, щиро та зворушливо про відкриття музею висловились директор Кобзарівської середньої школи Світлана Озерчук та випускниця школи, поетеса Марія Карпик – саме її поради, рекомендації, матеріали, документи, якими вона щедро поділилася, стали у пригоді при оформленні експозиції музею. Долучилася до оформлення й і відома тернопільська художниця Наталя Басараб, яка подарувала музею декілька своїх картин.
Перед гостями постали десятки вишиваних рукотворів місцевих майстринь – живих і тих, що відійшли у вічність, залишаючи про себе пам’ять на білому полотні рушників, наволочок, серветок, на покривалах і килимах. Вабили око жіночі обереги – барвисті хустки, що прикрасили бабусину скриню, сміялися розписані півнями, голубами, мальвами і ружами глиняні, фаянсові полумиски у різьблених мисниках та на полицях. Зібрано в музеї і зразки меблів, одягу – буденного і святкового, літнього і зимового, знаряддя праці, посуд, побутові речі, стародавня зброя, безліч картин, ікон. І всюди – світлини, світлини, де історія села постає в конкретних образах людей, що її творили. Збирали ці експонати всім селом, багато хто приносив до музею цінні речі задля збереження їх як пам’яті. Адже, за задумом, сам музей повинен стати ще й тим місцем, де уродженці села, які тут уже давно не живуть, але приїздять сюди, щоб зачерпнути духовних сил, доторкнутися до найдорожчого, пригадати незабутні миттєвості свого життя, мали б де зупинитися, посидіти, поспілкуватись із земляками.
Методичну допомогу в оформленні експозицій музею та частину експонатів у тимчасове користування надали наукові працівники Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Ніхто із присутніх на святі не пішов додому без подарунка, які приготували організатори. Ним стала книжечка «Від Обаринців до Кобзарівки», в якій розміщено цікавий історичний матеріал про село, про людей, які прославили територіальну громаду своєю працею і подвигом, де вписано золоті імена земляків – учених, письменників, артистів, художників, керівників різних рангів, подано твори про рідне село, авторами яких є вихідці з села. А ще – прекрасна фотогалерея…
Особливим акордом відкриття музею стало свято посвячення кобзарівських хлопчиків у козачата, що проходило в приміщенні музею під керівництвом отамана Зборівської козацької Січі, генерал-отамана Українського козацтва Тараса Лобура, та святковий концерт за участю місцевих і запрошених виконавців. Концертна програма відбулась за участю поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України Степана Галябарди, скрипаля Юрія Констанкевича, народного аматорського хору Зборівської козацької Січі ім. Івана Богуна, академічного хору села Кобзарівки, лауреата всеукраїнських конкурсів артистів естради Миколи Василевича, виконавця пісень Олега Карпика, вірші декламувала Оксана Кожушко.
Шквал аплодисментів, квіти і вдячність глядачів – заслужена нагорода аматорським колективам, артистам та музикантам. І, звичайно, тому, хто надав можливість жителям села поспілкуватися з мистецтвом, – Ярославу Карпику – людині, що як життєву настанову сприйняла заповіт своїх батьків, Йосифи та Михайла: «Не відривайся від землі, пам’ятай священні речі: навіщо живеш, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду»…
Андрій Кучерук
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Карпик, Кобзарівка, оріон
72102