Про сучасні реалії можна писати безкінечно – і про ціни, і про владу, і про сяких-таких мерів та депутатів, а ще – про низькі зарплати, дорогу «комуналку» і нерозчищені двори та дороги. Але ж не все у нашому житті так погано, правда ж?
Що би там не говорили про зловживання і відкати, але цього року на Тернопільщині нарешті з’явилися дороги. Саме повноцінні, нормальні дороги, а не звичні напрямки в асфальтових латках. Щоправда, частина водіїв настільки ошаленіли від можливості їздити з комфортом, що кількість ДТП значно зросла. Ну але дайте хоч рік-два-три звикнути до якісних доріг і усвідомити, що це – не щастя, а просто нормальність. Якщо, звісно, ці дороги до того часу витримають під потоками перевантаженого транспорту.
Цього року українська медицина здійснила справжній прорив у трансплантології. Тисячі хворих отримали шанс на повноцінне життя і здоров’я. Важливий момент: трансплантація кісткового мозку пацієнтам із лейкозом відтепер теж можлива в Україні. Та й взагалі, як би не критикували медичну реформу Супрун, сьогодні вона показала досить успішні результати у первинних ланках.
Нова українська школа – за цією програмою наші школи отримали від держави нове обладнання для класів. Нехай ще не повністю, але це перший і важливий крок держави для комфорту наших дітей у стінах навчальних закладів.
Затори на дорогах – це також свідчення наявності достатньої кількості приватного транспорту. І часто – не дешевого.
Дефіцит квитків на потяг у південні області цього літа – ознака спроможності витрат на відпочинок. Не кажучи вже про турецькі та єгипетські курорти, а також дорожчі екзотичні країни.
Так, із цього року в нас критично високі ціни на комунальні послуги. Але ми ще навчилися двох речей: енергозбереженню і контролю за якістю наданих нам послуг. Європейці, у яких давно комунальні платежі належать до вагомих витрат, уміють економно їх споживати та інтенсивно впроваджують різноманітні енергоощадні технології. А от постачальники послуг за найменше невиконання умов договору ризикують потрапити до суду і сплатити чималу компенсацію потерпілому споживачу. Але мине час, і ми навчимося не тільки писати гнівні дописи в соцмережах, а й ефективно захищати свої права.
Цього року ми всією країною нарешті почали усвідомлювати, що вибори «по приколу» або «краде, але щось робить» – це злий жарт із самими собою. Бо саме ми розплачуємося за наслідки недолугого керівництва обраної нами влади. Тоді як сама влада тільки багатшає. І до нас почало доходити, що вибирати треба з розумом, а не за гроші чи казки. Нехай не повністю, нехай не до всіх, але процес уже запущено і він вже не зворотний.
Підсумовуючи, я би сказала, щоб наша країна цього року й далі розвивалася. Не «тому що», а «не зважаючи ні на що». Тому що її основна рушійна сила – прості українці. Десь довірливі, десь навіть наївні чи хитрі, але однозначно – роботящі, із закладеною генетичною здатністю до виживання в будь-яких умовах, направлених на їхнє знищення.
У Новий рік ми знову загадаємо звичні бажання: бути здоровими, стати щасливими і багатими, а ще – жити у процвітаючій країні і виховати в ній успішних дітей. А головне – нарешті зрозуміємо, що це залежить тільки від нас самих: від нашого вибору, від нашої самоосвіти і від нашої самоповаги.
Так, нам ще багато є чому вчитися, є куди змінюватися і рости. Головне – не зупинятися. І тоді наші бажання почнуть здійснюватися!
Джерело: Тижневик "Номер один"
10239