Понад два десятки чудотворних ікон Божої Матері оберігають Тернопільщину. Кожна з них — дивовижна перлина у короні краю, росинка віри та подих надії. Серед них і Городоцько-Кулаківська ікона Божої Матері.
– Кажуть, першу ікону Матері Божої написав саме апостол Лука, – зазначає заступник міського голови Тернополя, співавтор ідеї створення пересувної виставки про чудотворні ікони Тернопільщини Леонід Бицюра. – І хоча, як свідчить Новий Завіт, апостол був лікарем, а не художником, й саме іконописання як традиція виникла не раніше IV століття, є іконографія, де апостол пише ікону, а Богородиця позує йому. Звісно, науковці мало в це вірять, але якщо врахувати, що колись Євангеліє називали словесною іконою, а серед євангелистів саме апостол Лука найбільше оспівував Пречисту, то його можна сміливо вважати першим іконописцем, володів він пензлем чи ні.
Українці завжди по-особливому вшановували Богородицю. “Малярі на її прославлення створювали дивовижні ікони, в котрих із молитвою та постом вплітали дух нації, – зауважує Леонід Олексійович. – Вони писали їх за велінням душі, адже священнослужителі, як стверджують дослідники, зазвичай не ставили рамок і давали волю їхній уяві. Тому й вирізнялися наші ікони і храми, бо були єдиними та неповторними, не схожими на інші”.
Особливою була й ікона, написана у 1764 році малярем Андрієм із села Вовківці над Дністром на замовлення Миколи Балабанюка, котрий мешкав у Кулаківцях. Творіння настільки вражало красою, що чоловік вирішив подарувати його парафіяльній церкві. А 16 вересня 1777 року трапилося диво. Ікона засяяла дивним світлом, а через деякий час обличчям Богородиці покотилися рясні сльози. “Плакала” святиня, переповідають, ще кілька разів упродовж чотирьох тижнів у присутності великої кількості прихожан і жителів довколишніх сіл. Опісля — затихла, а відтак знов обличчям Пречистої покотилися сльози і не зупинялися аж 26 днів.
Слава про дивовижу помандрувала країною. Митрополит Лев Шептицький невдовзі скерував до Кулаківців відповідну духовну комісію на чолі з адміністратором Львівської єпархії отцем Петром Білянським.
Під присягою було опитано 11 свідків цих надзвичайних явищ. 5 серпня 1779 р. за результатами роботи Духовної комісії Львівський, Галицький і Кам’янець-Подільський єпископ проголосив ікону чудотворною. У 1906 році Папа Пій Х за сприяння митрополита Андрея Шептицького коронував її.
За рішенням церковної влади образ Пресвятої Богородиці на початку ХІХ століття віряни торжественно перенесли із дерев’яної церкви села Кулаківці до нового мурованого храму в селі Городок.
– На початку Другої світової війни ікона зникла, – оповідає пластун, дослідник історії цієї ікони Володимир Сокирко. – Досі її оригіналу не знайдено. На старенькому образочку, котрий зберігся, видно, що ікону прикрашають численні воти — дари людей на знак вдячності за зцілення. На початку 90-х парох села Городок Заліщицького району урочисто встановив у храмі святого Михаїла копію чудотворної ікони. Згодом тернопільський художник Ігор Зелінко створив ще одну копію до 250-ліття від дня написання ікони . Нині вона зберігається в церкві у селі Дністрове Борщівського району. Храмовий празник Кулаківсько-Городецької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці відзначається 21 вересня. Цей день є й часом відпустів для навколишніх сіл і містечок.
І хоч оригіналу ікони до наших часів не збереглось, але молитва до Пресвятої Богородиці, прославленої в Городоцькій чудотворній іконі , передається з уст в уста.
Джерело: Тижневик "Номер один"
9539