Поновити на посаді лікаря вищої категорії Юрія Кошака та виплатити понад 100 тисяч гривень за вимушені прогули, – таке рішення ухвалив Тернопільський апеляційний суд. Сума доволі значна, зважаючи на те, що рішення стосувалося бюджетної установи – Тернопільського реґіонарного фтизіопульмонологічного медичного центру (колишній обласний протитуберкульозний диспансер). Наші журналісти вирішили дослідити, чому лікар з такими регаліями виявився не потрібним медичному закладу. Заглибившись детальніше у цю тему, виявилось, що все не так просто, як могло здатися на перший погляд.
Донедавна фтизіатрична служба на Тернопільщині складалася з восьми протитуберкульозних закладів – обласний тубдиспансер і сім його підрозділів по районах. 8 років тому в Україні почалася реформа медичної сфери. Упродовж цього часу більшість закладів, які входили в об’єднання фтизіатрії, рішеннями обласної ради були реформовані чи реорганізовані, а по великому рахунку – закриті. Залишився фактично один тубдиспансер у Тернополі. Рішенням обласної ради від 25 червня 2019 року і він був перетворений у комунальне некомерційне підприємство «Тернопільський реґіонарний фтизіопульмонологічний медичний центр».
– Якщо раніше наш заклад працював на 330 ліжок, то нині – лише на 125. Відповідно зі зменшенням кількості ліжок довелося скорочувати працівників. Ми, зрозуміло, попереджали про вивільнення, як це вимагає закон. Поступово людей скорочували і дійшли до закриття хірургічного відділення. Основна причина такого стану речей полягала в тому, що кількість хворих на туберкульоз із кожним роком поступово за всіма показниками зменшувалась. На сьогодні в нас у першому фтизіотерапевтичному відділенні, яке займається лікуванням хворих на туберкульоз, знаходиться 57 пацієнтів на цілу область, із них хірургічних хворих – всього сім. Відтак у 2019 році потреба у хірургічному відділенні відпала, – розповів генеральний директор фтизіопульмонологічного медичного центру Вадим Рудик.
У хірургічному відділенні працювали чотири торакальних хірурги. Один самостійно звільнився і перевівся в обласну лікарню, ще одного потрібно було скоротити. Керівництво медустанови подало під скорочення хірурга Юрія Кошака.
– Основна причина подачі Ю.Ф. Кошака на звільнення пов’язана з тим, що у відділенні практично немає хворих. Друга причина стосувалася його фахового рівня. Незважаючи на те, що він є торакальним хірургом вищої категорії (в нас категорії дають у залежності від кількості пропрацьованих років), Юрій Кошак, на мою думку, не може і не вміє зробити жодної операції, яка стосується резекції легень. Я сам – торакальний хірург, 40 років відпрацював, і знаючи фаховий рівень цієї людини, можу ствердно говорити, що середньої і складної важкості операції він не може зробити! – каже Вадим Рудик.
– Згідно з нашими операційними журналами, у 2017 році Юрій Кошак виконав 4 операції, 2018-му – сім, 2019-му і 2020-му – по три. Так прийнято, що коли хірург робить 130-150 операцій на рік, то він вважається середнім хірургом, а тут людина робить всього по 3-4 операції, тому про його фаховий рівень навіть складно говорити. Усі складні операції виконує завідувач відділенням Юрій Васильович Довбуш, поряд з цим Юрій Кошак деякі з операцій записував собі, немовби він оперуючий хірург, але цього і близько не було, – стверджує гендиректор медичного центру. – За медичними стандартами, навантаження на одного торакального хірурга повинно бути 12 хворих, у нашому випадку в медичній установі є сім хворих на двох лікарів.
Розповів Вадим Рудик і про те, що Юрій Кошак на перший план ставить матеріальне.
– Також мені відомі випадки, коли на початку лікування або перед операцією Кошак начебто висував умови: скільки, кому і за що треба заплати. Хоча операції у нас безкоштовні. Пацієнти та їхні родичі зверталися до мене, що ось такий-то лікар підходив і просив гроші. Але коли я просив викласти це письмово, то вони відмовлялися. Тому доказів як таких у мене немає, але було чимало хворих, які просто відмовлялися у нього лікуватися, – розповідає Вадим Дмитрович.
Через усі ці чинники гендиректор медичного центру і прийняв рішення, що під скорочення мав потрапити саме Юрій Кошак. Керуючись усіма законодавчими нормами, за три місяці керівництво лікувальної установи попередило профспілкову організацію (хоча Кошак у ній тривалий час не перебував), що буде скорочення, за 2 місяці особисто під розпис попередило і самого хірурга. І тут почалося – Юрій Кошак намагається вступити до профспілкової організації. Можна припустити, що діє він з метою уникнути скорочення.
– Я звернувся з відповідною заявою до голови первинної профспілкової організації Проць Л. Р. із проханням прийняти мене в члени профспілки ТОПД і захистити порушене право на працю. Моя сім’я складається із двох неповнолітніх дітей віком 12 та 14 років, мій безперервний стаж у даному закладі становить понад 25 років (хірургічний стаж 30 років). Я є автором винаходів, корисних моделей у медицині і маю переважне право залишитися на роботі як працівник, якому менше 3-х років до пенсійного віку. Таким чином маю чотири підстави закону ст. 42 КЗпП України, які мене мали би захистити від звільнення. Профспілковий комітет приймає мене у свої члени і якимось чином «захищає», – йдеться у відкритому зверненні Юрія Кошака.
Коли ж чоловік побачив, що місцева профспілка не йде йому назустріч, а діє у відповідності до законодавства, вирішав записатися у ще одну профспілку, мало кому відому Всеукраїнську незалежну професійну спілку «Захист праці». Вже згодом пан Кошак навіть став її уповноваженим представником у фтизіопульмонологічному медичному центрі. Маючи новий статус, він почав писати в різні інстанції, що в умовах нестабільності епідемії туберкульозу відбулася поза правовим полем ліквідація фтизіохірургічної служби Тернопільської області. Хоча насправді все проходило в рамках правового поля.
З метою забезпечення права на працю Юрію Кошаку запропонували працевлаштуватися на пів ставки лікаря-хірурга фтизіохірургічного відділення у диспансерно-поліклінічному відділенні. Однак він не прийняв цієї пропозиції і з 31 грудня 2019 року його таки було звільнено за скороченням штату з посади лікаря-хірурга торакального фтизіохіріргічного відділення.
– Я думав, що головний лікар у реорганізованому медичному центрі ТРФПМЦ відкриє відділення пульмонологічної малоінвазивної діагностики чи відділення малоінвазивної торакальної хірургії, де мені запропонують використати набутий закордонний досвід. Нічого подібного, Рудик В.Д. не збирався цього робити, а з наказу стало відомо, що він намагається залишити 1,5 ставки торакального хірурга фтизіохірургічного відділення. Операції має здійснювати 1 хірург і надавати допомогу саме найтяжчій категорії пацієнтів із ускладненнями легеневого туберкульозу (нагноєннями, кровотечами, пневмотораксами тощо), – повідомив профспілку «Захист праці» Юрій Кошак.
І ось тут почалося найцікавіше – хірург подав до суду щодо його незаконного звільнення.
– Я впевнений, що в юридичному плані Кошака звільнили правильно, але він робив усілякі дії, в тому числі зі вступом у невідомі нам профспілки, щоби були якісь юридичні зачіпки, що ми неправильно його звільнили. І суд ухвалив рішення про те, що ми не повідомили ту київську профспілку і тим самим порушили чинне законодавство. Хоча ніхто не знав, що він є членом тієї профспілки, адже не подавав жодних документів. Це було, власне, найбільше порушення, яке ми вчинили і яке суд, на жаль, прийняв до уваги, – розповів Вадим Рудик.
Своїм рішенням від 31 липня 2020 року Тернопільський міськрайонний суд ухвалив рішення про поновлення Юрія Кошака на посаді лікаря-хірурга торакального фтизіохірургічного відділення Тернопільського реґіонарного фтизіопульмонологічного медичного центру і виплату йому майже 200 тисяч гривень за час вимушеного прогулу (згодом апеляційний суд цю суму зменшив майже вдвічі).
– Як законослухняні керівники, Юрія Кошака ми поновили на роботі на ту ж посаду. А оскільки ліжко-місць на двох торакальних хірургів не було, то додатково у першому фтизіотерапевтичному відділенні відкрили п’ять хірургічних ліжок. Але на тому чоловік не зупинився, він подав новий судовий позов, де вже вимагає від рідної для нього медичної установи виплатити близько 50 тис. грн. моральної шкоди через те, що його неправомірно звільнили з роботи, і 10 тис. грн. на лікування, бо в нього стався нервовий розлад. Кошак представив довідку від психотерапевта, згідно з якою йому встановлено діагноз: посттравматичний стресовий розлад, змішаний депресивно-тривожним синдромом. Дізнавшись, що в нього є такі розлади, мене як керівника лікувального закладу в першу чергу цікавить питання: чи людина з таким діагнозом може бути допущена до роботи з пацієнтами? Тому ми скерували його на комісійне обстеження до психоневрологічного диспансеру. Чекаємо їхніх висновків, – підсумував Вадим Дмитрович.
У травні 2021 року Юрій Феодосійович Кошак вийшов на пенсію, але і далі займає посаду хірурга фтизіопульмонологічного медичного центру…
Іван Білий
КОМЕНТАР
Марія Гуменна, головний бухгалтер:
– Лікарі й бухгалтерія зазвичай не мають особливих спільних робочих точок дотику, але не у випадку з Юрієм Кошаком. Скільки працюю, то з ним завжди були проблеми. Оскільки у нього були постійні суди за сімейними обставинами, то бухгалтерія видавала ті чи інші довідки, до нас приходили виконавчі листи щодо його справ, його колишні дружини до нас приходили у бухгалтерію. Ю. Кошак подавав на нас до суду, що ми неправильно аліменти знімали. І це тягнеться впродовж майже 30 років! Також у мене давно вже, років 15 тому, був випадок, коли правоохоронці вилучили чимало бухгалтерських документів і цілий тиждень слідчий викликав на допити. Не могла зрозуміти, в чому там справа, і лише згодом мені повідомили, що це стосувалося лазерного апарата, який брав з нашого закладу лікар Юрій Кошак і їздив по області лікувати по домах… онкологію, хоча апарат для цього не був призначений, а просто стягував рани. За словами слідчих, Кошак брав з людей гроші, але ефекту від такого лікування не було, тобто він безнадійно хворих просто обманював. Деякі з них чи їхні родичі написали заяву в правоохоронні органи. Скільки мені тоді довелося понервувати, одному Богу відомо. Не цікавилася, чим та справа закінчилась, але можу сказати, що ця людина у будь-яких ситуаціях шукає собі вигоду. Причому нормально поспілкуватися з Юрієм Феодосійовичем, щоби вирішити якесь питання чи зробити слушне зауваження, не можливо, адже в нього постійні виплески агресії і порад він слухати не бажає. А ще він ціле життя в різні інстанції на колектив пише кляузи, відповідно таке ж ставлення до нього і в трудового колективу.
Тетяна Романів, медичний директор:
– Юрій Кошак – людина специфічна, вже на початку лікування налаштовує пацієнта проти інших лікарів, відповідно ті просто бігають за ним. За його словами, краще, ніж він, у лікарні ніхто не зробить, краще, ніж він, ніхто не знає. Хоча результативності в його лікуванні я не бачу жодної. Дати йому, наприклад, пацієнта, щоби він його самостійно провів від початку і до кінця лікування, то ефективність була би низькою. За роки роботи побачила, як він проводить оперативні втручання, що після нього потрібно дещо доробляти або взагалі переробляти. Тобто весь час хтось працює за нього. Та коли сказати йому, що ось ви тут неправильно зробили чи неправильно призначили лікування, або ж під час ЛКК виправляємо його, то постійно чуємо: що Ви мені будете розповідати, я читав наукову статтю, я кандидат наук, і не вам розповідати, що я маю робити і як маю лікувати. Тобто він правий, а іншої думки для нього не існує. Думаю, якби незалежна кваліфікаційна комісія оцінила його роботу, як це прийнято за кордоном, то рівень оцінки був би нижчим середнього. Навіть банально запропонувати йому зробити оперативне втручання, то він би не підтвердив ліцензію лікаря. Вважаю, що присутність Юрія Кошака в колективі вносить дисонанс і викликає дискомфорт. На мій суб’єктивний погляд, йому в колективі працювати важко і колективу з ним теж важко, ніколи не знаєш, що від нього можна чекати. Проте якщо Кошак узяв собі пацієнта і призначив лікування, а після засідання комісії протокол лікування було змінено, то поза цією схемою пацієнт жодної таблетки не прийме. Тобто, спільними зусиллями лікуємо пацієнта, щоби він вийшов з нашого медичного закладу здоровим, ніхто не дивиться, чи його веде Кошак, чи хтось інший. Якщо є критична ситуація, то всі працюємо на результат.
Джерело: Тижневик "Номер один"
13343