У кожній родині рано чи пізно постає питання: як найкраще подбати про літню маму, дідуся після інсульту, чи бабусю, якій важко вже самостійно ходити. Спочатку всі намагаються впоратися власними силами. Бере участь у цьому весь сімейний клан: хтось готує, хтось купує ліки, хтось сидить біля ліжка вночі, бо бабуся знову забула, де вона, і ледь не впала, намагаючись «йти додому».
І ось в якийсь момент родина починає розуміти: самотужки вже не справитись. І справа тут не в небажанні — справа в тому, що для якісного догляду потрібні знання, витримка, постійна присутність і… здоров’я, якого в самих доглядальників теж обмаль.
«Ми не справлялися фізично» — історія Олени та її мами
Олена — молода мама двох дітей, яка довго намагалася поєднати виховання малечі, роботу та догляд за 78-річною мамою, що перенесла інсульт. Спочатку здавалося, що все під контролем: памперси, дієтичне харчування, щоденні вправи на відновлення моторики.
«Та насправді це з’їдало мене. Я не спала нормально місяцями, боялася залишати маму навіть на пів години. Ми всі були на межі. І тоді я зважилася звернутися до будинку престарілих.»
Олена обрала пансіонат для літніх людей зі спеціалізацією на постінсультну реабілітацію. «Через кілька тижнів я побачила результат, якого ми самотужки не могли досягти за три місяці: мама знову почала їсти самостійно, більше розмовляла, навіть жартувала».
Професійний догляд — це не просто гігієна і ліки
Багато хто вважає, що найняти людину або покласти бабусю до будинку престарілих — це «здати» рідного. Насправді все навпаки. Приватні пансіонати для літніх людей давно перестали бути тим місцем, що показують у фільмах — сірим, холодним, з байдужим персоналом. Сучасні установи — це часто затишні будинки з персональним підходом, де дотримуються режиму, готують корисну їжу, займаються з підопічними фізично та емоційно.
Коли людина лежача або має деменцію, потрібен контроль 24/7. Чи здатна будь-яка родина забезпечити цілодобову наявність людини з досвідом? Чи має хтось з нас медичні знання, щоб вчасно помітити проблеми з тиском, набряки чи ознаки запалення? Чи вміємо ми підібрати протипролежневий матрац або обрати раціон для діабетика?
«Ми не уявляли, що це буде настільки людяно» — досвід сім’ї Ігоря
Коли дідусь Ігоря почав плутати ніч і день, вийшов на вулицю серед ночі босоніж, вся родина зрозуміла, що це вже не просто «старість», а деменція. Ігор боявся: «Як пояснити людині, що він має жити не вдома?» Але побувавши у кількох пансіонатах, родина зупинилась на тому, де були спеціалісти з когнітивних порушень.
«Дідусь швидко звик. Там йому говорили “на ви”, запрошували на спільні чаювання, водили на прогулянки. Він знову почав усміхатися, а ми нарешті почали спати вночі».
Чому це — не сором, а прояв любові
Передусім важливо зрозуміти: довірити рідну людину професіоналам — не означає відмовитись від неї. Це означає піклуватися з розумом. Це означає визнати свої обмеження і зробити вибір на користь безпеки, стабільності, комфорту і гідності життя близької людини.
Як показує досвід багатьох родин, після рішення про розміщення у пансіонаті для літніх людей відносини з літнім родичем навіть покращуються. Бо ви вже не сваритесь через втому, не відчуваєте провини через пропущений прийом ліків — натомість приїжджаєте в гості з фруктами та усмішкою.
І трохи про себе…
Якщо ви дочитали до цього моменту і впізнали себе — знайте, що ви не самі. Щороку тисячі сімей в Україні проходять той самий шлях: від спроб «усе зробити самим» — до розуміння, що підтримка професіоналів — це турбота вищого рівня. Це нормально. Це правильно.
Іноді найкраща допомога — це не сидіти поруч із близьким уночі, а дати йому фаховий догляд, а собі — сили, щоб бути поруч емоційно.
4770