Чоловік з Тернопільщини, дружина з Латвії: як подружжя зібрало мільйон для українців, маючи лише бажання та розкладний стіл

Удвох вони й досі розпочинають щосуботи мітинг, до якого чим далі, тим частіше приєднуються ті, кому дійсно болить, і хто дійсно переживає за майбутнє країни. Згодом подружжя придбало в кредит велику колонку, надрукувало борди. Відкрили у Фейсбуці групи Ukrainians in Birmingham. Рух існує!

Трохи про родину: Карина народилася в Латвії, у Ризі, в 2012 році переїхала до Великої Британії, де познайомилася з Михайлом, а він родом з України, народився на Тернопільщині, в Монастириськах. У родині є троє чудових діточок: доньки 13-річна Аріна та 9-річна Вікторія і 6-річний син Річард. Михайло працює викладачем з будівництва, Карина веде дім, навчається та виховує дітей. Їй, як мамі, дуже нестерпно бачити, як страждають саме діти в українських містах. І це стало найголовнішим поштовхом ініціативи «голосу» в Бірмінгемі.

Родина вже організувала близько 100 мітингів, а загальна сума донатів перевищила позначку 23,5 тис. фунтів стерлінгів (1,128 млн грн). Кожен фунт іде в скарбничку Фонду Притули. Також вони частково допомагають 81-й бригаді (81-ша окрема аеромобільна бригада у складі Десантно-штурмових військ ЗСУ – ред.). Підтверджуючи відоме: чия відвага – того і перемога. В тім числі – й там, де і один у полі воїн.

Англійці, особливо поважного віку, добре пам’ятають лихоліття Другої світової війни. Як приклад, у Лондоні під час воєнних подій – у підземному метро проживали 180 тис. мешканців. Потяги у вагонах розвозили гаряче какао, чай, хліб.

Як відомо, нині у Великій Британії проживають 124 тис. українців (загалом, за час війни Великобританією було видано понад 200 тис. віз українським біженцям – ред.). Людям, які починають життя з чистого аркуша, шукають роботу та вчать мову, іноді важко знайти час для участі в політичних акціях. Але все ж на День Незалежності у 2022 році на мітинг прийшло 600-700 чоловік. На річницю початку широкомасштабної війни родина організувала захід, на який прийшло більше 200 чоловік.

Спільний біль об’єднує нас попри тисячі кілометрів, бо він не має меж. Ми – далеко, але поруч із тими, хто зараз в Україні, хто весь час у небезпеці через ракетні обстріли.

Саме тому мітинг починається із сигналів повітряної тривоги та Хвилиною мовчання. Хто йшов повз – зупиняється від несамовитої гіркоти пісні “Пливе кача”. Війну добре чути, та важко бачити.

Russa is terrorist state – це має знати кожен!

Побажання від родини Фірманів: хочемо, щоб усі в Україні, зокрема військові, відчували підтримку з-за кордону і знали, що ми в Бірмінгемі намагаємося робити все можливе і неможливе, аби наблизити нашу Перемогу. Ми не сидимо вдома, склавши руки, ми робимо щось для нашої спільної Перемоги та закликаємо усіх, хто за кордоном, усіх, хто в безпеці, виходити на мітинги, донатити та дуже важливо – підтримувати тих, хто вже робить посильний внесок у допомогу Україні. І не забувати, що в країні триває війна.

Івалана Славінська
Фото автора та надані Михайлом Фірманом