На Тернопільщині ще одна депутатка вирішила скласти мандат

“Хочу пояснити перш за все своїм виборцям причину цього зваженого і вистражданого рішення. В місцевій політиці я вже з 2005 року, з Помаранчевої революції, коли в рожевих окулярах заходила в місцеві депутати з великою надією про швидке наведення ладу в селищі. Нас тоді було багатенько, ціла команда, ми всі гарно піднімалися з крісел у будинку культури, коли наш кандидат в голови нас про це попросив, і оголошували, що ми йдемо командою (місцеві ще пам’ятають можливо ті дебати). Потім було отверезіння, та все ж я вважала, що я там потрібна, нехай ціною частини власного здоров’я, та все ж. Тому цієї каденції, вигравши вибори на своєму окрузі, заспокоювала себе, що в депутатському корпусі є люди, з якими я зможу бути в конструктивній опозиції, бо яка ж демократія без опозиції? Також була свідома, що потрібно виконувати не лише свої безпосередні повноваження, а й нести певні обмеження. Я про вчасне і чесне подання декларації, а тепер ще додалася заборона виїзду з особистого бажання за кордон (чого лише вартує моя професійна поїздка до Польщі навесні цього року)”, –відзначила Оксана Ундерко. 

Уже колишня депутатка запевняє, що вона не відчуває необхідності більше у своєму депутатстві. 

“Тому моє рішення про складання повноважень випливає з відсутності відчуття потрібності в моїй діяльності в такий складний час. Після 24 лютого і до кінця грудня 2022 року, тобто впродовж 10 місяців сесії взагалі не відбувалися. Нас, депутатів, зібрали лише раз (це було в перші дні повномасштабної війни) для того, щоб підписати звернення до облради про закриття неба. Під час цього зібрання нам наголошувалося, що демократія завершилася, що в країні війна, що все фіксується і записується, як ми поводимося. Добре, це були емоції, шок початку війни. Можна це зрозуміти. Та до останніх днів грудня сесій так і не відбувалося. На запитання, як таке можливо, а нагадаю, що за законом України «Про місцеве самоврядування» «сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності – не рідше ніж один раз на місяць» (ст.46., п.5), звучала відповідь, що тепер все можна затверджувати рішенням виконкому. І саме в цей час без всіляких конкурсів і голосувань штат ОМС був збільшений вдвічі (з 36 осіб за попередньої каденції до 72 на нинішній воєнний час)”, – зауважила колишня депутатка. 

Та все ж наприкінці року потреба зібрати сесію з’явилася: засіданням виконкому бюджет громади, а в тому числі власні зарплати і все решта, проголосувати вже не можна було.

“Протягом 2023 року відбулося дві-три сесії, які я не відвідувала з причин того, що відчуваю себе використаною. Тобто майже рік обходилися без сесій, а тепер «ласкаво просимо», бо «так треба». А найголовніше, що місцева влада постійно має потрібну більшість, яка проголосує всі рішення. Виключенням стало питання про школи, бо це надто болюча і резонансна справа, тому не кожен депутат готовий «закривати» їх в своїх селах. Виходячи з наведених аргументів, вважаю за необхідне скласти повноваження. Надіюсь, що своїй громаді я ще принесу користь і без них. Тим більше в такий надважкий час є де застосувати свої навики, свій досвід.
В нас є така хибна історія, що війна все спише, що в умовах воєнного стану можна порушувати закони і керувати в ручному режимі. Демократія – це максимальна відданість правилам, процедурі і порядку. Якщо ми підірвемо демократію зсередини, то всі жертви, які ми несемо зараз, будуть даремними”, – підсумувала жінка.