50-річний фахівець Ігор Ігорович Білан, котрий донедавна працював у команді Прем’єр-ліги України черкаському ЛНЗ, а раніше очолював тернопільську «Ниву», відучора ввійшов до тренерського штабу команди «Подоляни» (Тернопіль).
– У «Подоляни» мене запросив Василь Володимирович Чубак, – почав розповідь пан Ігор, – котрого я вже тривалий час знаю, як відповідальну людину, яка любить і прагне розвивати футбол. Сьогодні (30 серпня – авт.) приїхав до Тернополя, зустрівся з паном Чубаком, мене представили команді, і вже навіть встиг провести з воротарями першу передматчеву розминку перед поєдинком проти «Агрона».
– У «Подолянах» Ви, як і в черкаському ЛНЗ, будете працювати, тренером воротарів?
– Мені подобається працювати з воротарями. Я, як колишній голкіпер, досконало обізнаний з цим ремеслом, тому саме цим займатимусь у Тернополі.
– З головним тренером Андрієм Хоптовим Ви знайомі?
– Чув про нього, але так, щоби ми були знайомі – то ні, будемо по ходу знайомитися.
– Яке завдання ставите перед собою у «Подолянах»?
– Однозначно, виховати хорошого воротаря.
– В команді є два молодих голкіпери – Омелян Чубак та Матвій Новаком. Що можете сказати проти них?
– З Матвієм не був знайомий, тільки вивчатиму його. Щодо Омеляна, то я добре знайомий з його можливостями, адже він свого часу приходив на тренування тернопільської «Ниві». Також я з ним працював індивідуально, коли він виступав за футбольну академію, яка виходила в Еліт-раунд ДЮФЛ України.
– По матчу з «Агроном», як оціните гру воротаря «Подолян»?
– Омелян парирував пенальті, що вже само по собі заслуговує на похвалу. Разом з тим він помилився на виході. В тому, що молоді воротарі помиляються на виходах, нічого страшного немає, є над чим працювати. Правильно кажуть, що на помилках вчаться. Треба зробити якісний аналіз гри і рухатися вперед.
– Чи говорили перед матчем з Омеляном Чубаком на предмет того, як діяти під час пробиття пенальті?
– Ні, такого не було. На відміну від післяматчевих пенальті, у грі я не прихильник того, щоби підказувати воротарям, як діяти при одинадцятиметровому. У мене був приклад у професійній кар’єрі, коли ми досконало вивчили штатного пенальтиста іншої команди. Він пробивав в один кут чотири рази поспіль. Своєму воротарю сказали, що, якщо він знову битиме, то у той же кут. А, як виявилося, суперник пробив в інший і воротар… парирував. Як потім розповів кіпер, він по замах відчув, що опонент пробиватиме в інший кут. Тому власне воротар вибирає, як йому діяти. І коли у матчі з «Агроном» суперник пробивав пенальті (Тарас Червонецький – авт.), то Омелян, напевно, знав або відчував у який кут він битиме і саме туди здійснив стрибок і дістався до м’яча.
– Як Вам загалом нова команда по першому зіграному матчі, який Ви побачили вживу?
– Дуже цікавий колектив, хлопці грають футбол, видно тактичні задумки, десь не все виходить через молодість, однак це справа часу.
– «Подоляни» виступають два фронти – в чемпіонаті області і на аматори, чи не важко буде молодим футболістам грати і тренуватися за таким графіком?
– Чим більше матчів, однозначно, тим краще для футболістів і воротарів зокрема. Виступати за графіком неділя-середа – не просто, тут потрібно правильно відновлюватися після матчів.
– З Вашого професійного досвіду, краще, коли в команді йде ротація воротарів, чи Ви дотримуєтеся принципу, що в команді має бути основний воротар?
– Я прихильник того, що в команді має бути основний воротар. Як приклад, у професійних командах другому воротарю дають пограти у кубку, тобто йде ротація в іншому турнірі. А в чемпіонаті, притримуюся думки, що має грати один основний воротар.
– Зараз у «Подолянах» є два воротарі, у Вашій роботі цієї кількості не буде замало?
– Поки що, достатньо. Думаю, це питання може бути актуальним наступного року, коли ми будемо рухатися до професійної команди. Тоді, звичайно, в обоймі має бути три воротарі.
– Тобто у 2024 році «Подоляни» планують виступати серед професіоналів?
– Такі плани є і, можливо, «Подоляни» стануть професійним клубом.
– Якщо так станеться, це буде своєрідна конкуренція «Ниві», в якій Ви тривалий час працювали?
– Все можливо. На мою думку, це плюс для міста, якщо є дві професійні команди. З’являються нові вболівальники, вони вже думають за кого вболівати, яка команда краще і цікавіше грає. Водночас є такі шанувальники футболу, які відвідуватимуть два матчі, нічого в цьому поганого не бачу.
– Якщо не секрет, чому покинули черкаський ЛНЗ?
– Після останньої кубкової гри керівництво клубу повідомило, що припиняють співпрацю з всім тренерським штабом. Особисто мені запропонували місце в структурі клубу, щоби я працював тренером воротарів у команді U-19. Можливо, рік тому я б погодився, а в нинішній ситуації прийняв рішення покинути ЛНЗ.
– Через пропозицію в Тернополі…
– Ні, для цього у мене були особисті причини, про які в Тернополі не знали. Незадовго після відставки на мене вийшли представники з Тернополя і попросили, щоби я допоміг молодій команді в її становленні.
– Можна сказати, що Тернопіль став для Вас другої домівкою?
– Друга чи третьою. Родом я з Дрогобицького району, що на Львівщині. П’ять з половиною років виступав у Черкасах (Ігор Ігорович Білан із 1997 до 2002 року грав за ФК «Черкаси», провівши сумарно 156 поєдинків – авт.). Потім повернувся до цього міста вже у якості тренера. І ось тепер я вдруге повернувся до Тернополя, щоправда вже не в команду «Нива», а в «Подоляни». Є таке прислів’я, що два рази в одну річну не можна увійти, як бачимо я знову у Файному місті, значить – можна (сміється – авт.). У мене принцип – працювати, а на якому рівні – професійному чи аматорському, для мене не особисто важливо, головне професійно підходити до справи, якою займаєшся.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: Ігор Білан
5943