Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу засудженого Віктора Л. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 8 грудня 2021 року.
Як встановлено судом першої інстанції, 5 серпня 2016 року, приблизно о 00 год. 50 хв., потерпілий Андрій Л. із трьома знайомими сиділи на лавці біля багатоповерхового житлового будинку по вул. Вербицького м. Тернопіль та розмовляли, коли з під’їзду вибіг Віктор Л. і розпочав із ним конфлікт. У ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків засуджений умисно наніс Андрію Л. удар кулаком в обличчю, спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2020 року Віктора Л. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я) та призначено покарання у виді 2-ох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено 1 рік і 6 місяців іспитового строку й покладено обов’язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково та стягнуто з Віктора Л. на його користь 15 тис. 546 грн матеріальної та 40 тис. грн моральної шкоди, і 10 тис. грн витрат на правову допомогу.
Цим же вироком задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі департаменту фінансів Тернопільської ОДА та стягнуто з Віктора Л. на користь обласного бюджету 6 тис. 600 грн коштів, витрачених на лікування потерпілого.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 8 грудня 2021 року залишив без задоволення апеляційну скаргу представника потерпілого та частково задовольнив апеляційну скаргу засудженого: вирок місцевого суду змінив, цивільний позов потерпілого залишив без розгляду, а засудженого на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнив від призначеного йому покарання у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України).
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений Віктор Л. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на істотні порушення процесуального закону, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд у суді першої інстанції. Зокрема, доводив, що під час конфлікту діяв у межах необхідної оборони.
За результатом касаційного розгляду Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги засудженого Віктора Л. При цьому Верховний Суд вказав, що під час апеляційного розгляду судом було досліджено показання свідків та письмові докази і на підставі комплексної оцінки зроблено висновок, що під час конфлікту Віктор Л. не знаходився у стані необхідної оборони. Із цими висновками Верховний Суд погодився.
З урахуванням наведеного постановою Верховного Суду вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 8 грудня 2021 року щодо засудженого Віктора Л. залишено без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
Джерело: Тижневик "Номер один"
2223