До сучасних методів реабілітації пацієнтів при адентії (повній або частковій відсутності зубів) належить протезування з опорою на дентальних імплантах. Це пояснюється тим, що подібний спосіб забезпечує найбільш ефективне відновлення зубного ряду та його функцій (жувальних, мовленнєвих), надає набагато більшої зовнішньої естетичності зубощелепної системи. Його суть полягає у цілому комплексі процедур.
Джерело – https://cis.ua/implantatsiya-zubov/odnoetapnaya/
Спочатку на місце видалених зубів у кістку або під окістя впроваджується тверда конструкція (штучний корінь) – відбувається безпосередньо імплантація. Потім формуються ясна, встановлюється абатмент – елемент імпланту, що розташовується над ясенною поверхнею, що є сполучною ланкою між стрижнем і протезом. І останнім виступає протезування – установка на каркас ортопедичних конструкцій, що замінює верхівку зубної одиниці.
Розрізняється одноетапна та двоетапна імплантація, залежно від кількості етапів, які необхідні для здійснення процедури з урахуванням низки індивідуальних факторів.
Особливості одноетапної імплантації
У світовій практиці добре зарекомендував себе одноетапний хірургічний протокол імплантації зубів, що дозволяє завершити процедуру в максимально короткі терміни. Він об’єднує встановлення штифтів та тимчасове протезування в єдиний етап.
Коли призначають
Одномоментну імплантацію рекомендують у таких випадках:
– за неможливості застосувати звичайні протези;
– при втраті одного (кілька) зубів чи повної адентії;
– при екстреному відновленні передніх зубних одиниць.
Подібну методику не застосовують при:
– наявності пародонтиту та періодонтиту;
– атрофії кісткової тканини у місці екстракції, альвеолярних відростків;
– остеопороз, бруксизм, туберкульоз, цукровий діабет у стадії декомпенсації;
– гіпертонусі жувальних м’язів;
– поганому згортання крові у пацієнта;
– великій лунці, що ускладнює фіксацію імплантату;
– утвореннях у тканинах – кісти, гранульоми;
– алергії на знеболювальні препарати;
– онкозахворювання та ін.
Також абсолютним протипоказанням є різні психічні розлади.
Плюси та мінуси такої імплантації
До переваг одноетапної методики можна віднести:
– скорочення часу очікування формування кісткової тканини та загоєння;
– мінімізацію хірургічного втручання;
– фінансову та тимчасову економію на відвідування спеціаліста;
– відсутність необхідності у пластиці кісткової або м’яких тканин;
– велика естетичність, що особливо важливе для передніх зубів;
– перебіг реабілітаційного періоду з меншою вираженістю симптоматики після операції;
– збереження природного ясенного контуру;
– мінімальну адаптацію до імпланта;
– нижчу вартість процедури;
– швидке відновлення жувальної функції зубощелепної системи;
– зведення до мінімуму використання остеозамінних речовин, медикаментів, анестетиків.
У середньому тривалість процедури становить 1-1,5 години. Проводиться вона під місцевим знеболенням амбулаторно. До мінусів подібної техніки відносяться значні вимоги, що пред’являються до стану ротової порожнини.
Процедура одноетапної імплантації
Попередньо, як підготовка до процедури на етапі планування, проводиться діагностика. Після цього створюється за індивідуальними параметрами імплантат.
Далі настає хірургічний етап (трохи більше години) з допомогою малоінвазивних методів. До кісткової тканини доступ виходить одразу після екстракції зубної одиниці, потім лунка розширюється та встановлюється імплант. При цьому абатмент повною мірою не занурений під слизову оболонку, а трохи виступає над ясенним краєм. Десна потім ушивається навколо зуба. На імплант кріпиться тимчасовий протез. Тривалість процедури, залежно від технології, що застосовується, становить 1-7 днів. Після періоду приживлення (3-5 місяців) настає ортопедичний етап – місце тимчасового протезу встановлюється постійний.
Особливості двоетапної імплантації зуба
Подібний метод більш тривалий за часом – спочатку встановлюється імплантат, який протягом 3-6 місяців (залежно від індивідуальних особливостей організму) повністю приживається, а потім ясна знову розрізається та ставиться постійний протез.
Основна відмінність з одноетапною операцією – значна тривалість всього процесу лікування.
Показання та протипоказання
Призначається подібна методика в тих випадках, коли одноетапна не підходить, а саме:
– наявності ознак остеопорозу щелепи;
– слабкості імунітету та хронічних захворюваннях;
– виявлення запальних процесів (пародонтиту, періодонтиту).
І одноетапна та двоетапна імплантація не проводяться при:
– хворобах крові та органів кровотворення;
– онкозахворювання та психічні розлади;
– патологіях ендокринної та серцево-судинної систем;
– алергії на застосовувані медикаменти, матеріали, анестетики;
– ВІЛ та захворювання сполучної тканини.
Іноді відносними протипоказаннями, які вимагають корекції та лікування, можуть бути: хронічні хвороби на стадії загострення, прийом деяких лікарських засобів, необхідність санації ротової порожнини, певні патології прикусу.
Порівняльні переваги та недоліки
Серед переваг подібної методики можна виділити:
– найкращий косметичний результат, зниження ризику інфікування у процесі процедури;
– менші вимоги до стану ротової порожнини та зубощелепної системи;
– ефективність у ситуаціях, коли немає неможливості застосувати одноетапний спосіб;
– атрофія кісткової тканини є протипоказанням до призначення.
Недолік – дуже тривалий період лікування.
Проведення імплантації
Попередньо проводиться підготовка. Потім хірургічне втручання – надріз ясен, формування ложа, встановлення імплантату, ушивання ясенних тканин.
І останнім етапом є ортопедичний – після приживлення (приблизно 3-6 місяців) здійснюється повторне розсічення, робиться зліпок для виготовлення протезу, через 1-2 тижні встановлюється абатмент, ще протягом кількох тижнів проводяться примірки та проводиться остаточне встановлення готової конструкції.
Який варіант імплантації кращий
Одноетапна та двоетапна імплантація мають однаковий відсоток приживання – 95%.
Незважаючи на те, що встановлення імплантата в один етап за тривалістю є більш швидким, однак другий «класичний» варіант залишається найбільш поширеним. Це пов’язано з тим, що одномоментная імплантація може проводитися лише за певних умов:
– ідеального стану ротової порожнини пацієнта (відсутності хронічних хвороб, пародонтиту, карієсу, зубного каменю тощо);
– достатньому обсязі кісткової та м’яких тканин;
– значній кількості здорових зубів.
Дво- та одноетапна методики встановлення імпланту — це різні за технікою виконання операції, але однаково успішно використовуються в залежності від клінічних випадків.
9536