Вкотре видання «Номер один» відгукнулося на запит наших читачів. До нашої редакції звернулася стурбована мама майбутньої школярки. До закінчення садочка ще рік, але жінка вже переймається, до якого навчального закладу краще віддати дитину. Чула, що в Тернополі є так звані школи-садочки, де з дітьми займається не лише вчитель, а ще й няня. Аби дізнатися детальніше, ми звернулися до начальниці управління освіти й науки Тернопільської міської ради Ольги Похиляк.
У Тернополі є дві початкові школи, які користуються неабиякою популярністю. «Родзинкою» таких закладів є навчання повного дня. До обіду діти знайомляться із навчальною програмою, а друга половина дня проходить в ігровій формі.
– Ці дві школи є навчальними закладами повного дня. Так склалося, що обидві розташовані на Східному масиві. Одна з них – із поглибленим вивченням економіки, вона знаходиться на бульварі Д. Галицького. Інша – з поглибленим вивченням іноземних мов, вона розташована на вул. Лесі Українки. Ці школи є початковими, тобто від першого по четвертий клас. Згодом дитина переходить у будь-яку загальноосвітню школу, яку оберуть батьки.
У цих закладах діти мають можливість снідати, обідати, відвідувати різноманітні гуртки. У зв’язку з освітньою реформою учні початкових шкіл вчаться за програмою Нова українська школа (НУШ), а у школі з поглибленим вивченням іноземної мови також впроваджена програма «Інтелект». Хочу наголосити, що ці школи та їхня навчальна програма не відрізняються від інших шкіл нашого міста. Учнів навчають згідно з правилами та програмами, які затверджені МОН, – розповідає Ольга Петрівна.
– Чи проблематично потрапити до початкової школи повного дня і чи відіграє роль місце проживання?
– Аби потрапити до таких навчальних закладів, для початку слід визначитися. Якщо ж ви впевнені, що дитина відвідуватиме школу на Лесі Українки, батькам слід звернутися до дирекції, написати відповідну заяву, поспілкуватися із вчителями, обрати класовода, поцікавитись навчальною програмою. Переважно батьки це роблять завчасно – десь за рік до того, як дитина стане першокласником. Проблем із пропискою немає, проте перевага надається тим дітям, які мешкають у мікрорайоні «Східний», а на решту місць дирекція може взяти дітей, які живуть віддалено. Формуються три класи до 30 дітей у кожному, тому думаю, що місця вистачить усім.
– Важливою складовою є й те, що діти не пересікаються із старшокласниками, правильно?
– Так, оскільки школа є початковою, то в одному приміщенні навчаються лише діти від першого по четвертий клас. Відповідно впливу старшокласників, які інколи дозволяють собі у присутності молодших нецензурну лайку, конфлікти тощо, немає. Це європейська практика, адже ми повинні зважати на те, що першокласники – це діти, які буквально три місяці тому були ще у дитячому садочку. Їхню психіку потрібно поступово готувати до впливу соціуму, і початкова школа прекрасно з цим справляється. Коли одна дитина потрапляє в школу, їй важко адаптуватися одразу. Як ми помітили, що після початкової школи є вже цілі групи дітей, які всі разом переходять у загальноосвітню школу, можна сказати, своєю «компанією». Для дитини це дуже важливо, вона відчуває свою безпеку й адаптація проходить швидко й легко. Свого часу я проводила із першачками велику роботу саме з адаптації до шкільного життя, тому якщо можна зробити її більш комфортною для дитини, вважаю, це робити варто.
– Набуло популярності відвідувати недільну школу, чи справді варто це робити і як підготувати батькам дитину до першого класу?
– Більшість дітей відвідують дошкільні навчальні заклади. У старших групах з ними вже проводять навчально-виховну роботу щодо підготовки до школи. Тобто звертається увага на письмо, вивчення літер, відбувається знайомство з дисципліною, часом тощо. Вдома проходить те саме. Поступово батьки повинні вчити дитину, ознайомити її у формі гри з навчальним процесом, але не варто добиватися того, щоби дитина йшла у перший клас із цілим спектром знань. Часто батьки хочуть, аби дитина йшла в школу повністю підготовлена, забувши, що саме школа повинна її цьому навчити. У таких надмірностях дитина може втратити інтерес до навчання, перегоріти, а з цим тоді справлятися вже важче. Батькам слід вчасно відпустити дитину й дати можливість вирішувати їй самій. Не бути мамою-квочкою, а усвідомити, що школяр – це повноцінна самостійна особа, яка повинна освоїти шкільне життя і призвичаїтися до нього.
– Також відомо, що Тернопіль має чотири навчально-виховних школи-садки, чи функціонують вони?
– Тепер такі заклади носять назву «початкові школи, які мають у структурі дошкільну установу». Діти, які прийшли в такі установи, як у дитсадок, можуть залишитися й навчатися аж до закінчення початкової школи, або ж батьки можуть обрати інший заклад. Потрапити в таку школу теж можна, відповідно зареєструвавшись.
– Ще одне запитання, яким дуже переймаються батьки. Як обрати першого вчителя?
– Відверто вам скажу як освітянин зі стажем, що досі дивуюся і відкриваю для себе щороку щось нове у цьому питанні. Адже працюючи у школі, розумієш рівень своїх педагогів, і часто бувало таке, що діти відгукувались дуже тепло і з великим трепетом про вчителя, який, скажімо, лише почав працювати. З таких спостережень зробили висновок, що мало знати лише предмет, треба ще й любити те, чим ти займаєшся. Скільки батьків – стільки бажань: хтось хоче суворого керівника, хтось – поблажливого, тому тут одного критерію назвати не можу. Діти добре відчувають фальш, тому якщо ти геніальний вчитель із досконалим знанням предмету, але не маєш підходу до дитини, учні не будуть любити предмет. Бо бажання вивчати напряму пов’язане з любов’ю до педагога. Якщо дитина хоче йти в школу – це найвищий показник і школи, і класного керівника. Завдання педагога – не зробити з дитини відмінника, а розгледіти у ній особистість. Можливо, це дивно звучить з моїх вуст, але не всі діти мають бути медалістами та геніями, насамперед вони повинні вирости щасливими людьми, які знають, чого хочуть у житті.
Обираючи вчителя, батьки, як правило, консультуються з іншими батьками, запитують їхню думку, цікавляться методикою роботи, і звісно, важливу роль грає довіра. На сайтах шкіл можна почитати відгуки про кожного вчителя, відвідувати різного роду заходи, зустрічі, щоби визначитися.
– Декілька слів про інклюзивну освіту…
– При управлінні освіти й науки існує інклюзивно-ресурсний центр, де є відповідні фахівці: психологи, логопеди, дефектологи, тифлопедагоги… Це ті люди, які зможуть надати відповідну допомогу та супровід батькам, у яких діти мають певні проблеми. Такі спеціалісти консультують батьків при подачі документів у початкову школу, проводять відповідну роботу з дітьми і тоді пропонують конкретні заклади. У нас є спецшкола на вулиці Сахарова, можна також обрати індивідуальне навчання або ж інклюзивний клас у тій чи іншій школі. Беруться до уваги нозології, висновок лікарів. Такі дітки у нас також є, і хочу сказати батькам, які зіткнулися з такою ситуацією, що освіта вас не покинула, ми йдемо вам назустріч і здійснюємо супровід вашої ситуації. Бо буває, що коли приходить пора подавати документи, батьки губляться і не знають, куди їм іти…
Для того, щоби зарахувати дитину до того чи іншого класу, ситуація відслідковується ще у закладі дошкільної освіти, тобто вихователь може проаналізувати, на що варто звернути увагу батькам. Якщо є певні проблеми, батьки звертаються до нашого центру, де проводиться глибока діагностика, і за рівнем розвитку ми допомагаємо батькам визначити форму освіти.
Джерело: Тижневик "Номер один"
5880