Скільки людей – стільки й історій, і не дивно, що бувають вони схожі одна на одну, але кожна з них має все ж свою унікальність та повчальність. Ніколи не робіть висновків завчасно, особливо, якщо ви вірите у дива в останні дні старого року чи в перші – нового…
«Вірило подружжя, що все у них наладиться і скоро вони будуть бавитися зі своїми дітками»
Ілона сиділа на краю ванни, тримаючи у тремтячих руках тест на вагітність. Знову одна, промовила вона тихенько. Станіслав нетерпляче чекав за дверима і нервував. Вийшовши з ванни, дівчина важко усміхнулася і не подала вигляду, що засмучена. Чоловік усе зрозумів, похилив голову і пішов на кухню. Там його уже чекав стакан горілки і чорний хліб з цибулею. Як дівчина не намагалася переконати його, що не треба пиячити, чоловік не міг справитися зі своєю згубною звичкою. Сім років у пари немає дітей. Лікарі сказали, що все гаразд, здорові обоє, і знахарки полином обкурили всю нечисть, а дітей все немає. Кожного місяця Стас зазирав до чарки все частіше. Ілона картала себе, мучила, била по ночах кулаками у живіт і гірко плакала. Не було у пари дітей, а причини дізнатися не могли. Так і жили удвох, час від часу сварилися, але Стас був розуміючим чоловіком, підтримував жінку, як міг: то квіти подарує, щоби розрадити, то грошенят назбирають і до Єгипту серед зими злітають, то каблучку подарує, лиш би Ілона не плакала. Дружина намагалася переконати чоловіка зробити ЕКО, але той не погоджувався, твердо сказавши ні. Через це у пари й виникали скандали. Одного разу так йому допекла ця тема, що Стас грюкнув дверима і пішов на п’ять днів, жив на дачі, а жінка не знаходила собі місця за цей час.
Якось сусідка почула, як за стіною відбувається щось недобре. Вона постукала у двері і зайшла до квартири. Нещасна Ілона лежала на підлозі, обійнявши дитячі речі, і гірко плакала. Підняла сусідка жінку, посадила на ліжко, і між ними зав’язалася розмова. Ілона розповіла увесь свій жаль, а баба Марина слухала і гладила жінку по руці. Шкода їй було молодої пари, такі вони гарні. І бабця порадила жінці піти до священника на сповідь, попросити благословення і довго промовляти спеціальні молитви. Тоді, може, й Бог змилується і дасть вам первістка. Зробила Ілона все, як сказала бабця. Пішла до священника, і виявилось, що вони зі Стасом не вінчані. Священник порадив узяти церковний шлюб і тоді просити в Бога дитину.
Довгий час подружжя прожило без таїнства шлюбу. Ілона казала чоловікові, що не надає цьому великого значення, але зараз, коли у жінки вже не було сил плакати, вирішила податися до церкви. Пара обвінчалася. Тієї ночі вони довго розмовляли зі Стасом, було таке враження, ніби вони лише познайомилися. Чоловік розповідав цікаві речі, а Ілона з захопленням слухала та ставила багато запитань. Вірило подружжя, що все у них наладиться і скоро вони будуть бавитися зі своїми дітками. Вірили й молилися обоє, але довгоочікуваної вагітності не було ні через місяць, ні через три, ні через рік із часу вінчання.
Знову чоловік почав зазирати у чарку, тепер він пив і ставав агресивним, міг жінку вночі розбудити, щоби та закуску приготувала, а міг і товаришів покликати. Щотижня баба Марина чула за стіною крики і скандали. Вона то стукала у двері, щоби заспокоїти дебошира, то викликала поліцію. Мовчала Ілона, не хотіла виносити сварку з хати, зачиниться у своїй кімнаті й сидить там до ранку. А коли сонце встане, Стас такий, як завжди: квіти, подарунки, щире каяття і знову довгі розмови про те, що така їхня доля – бути бездітними…
«Я не приїду більше ніколи, пробач…»
Наближалася зима. Сім’ю Ілони та Стаса перестали кликати у гучні компанії, де є багато дітей, іграшки та казкові аніматори. Такі події викликали у пари великий жаль. Врешті-решт у них залишилося небагато друзів, які час від часу заходили у гості та випивали за благополуччя у їхній родині. Згодом і тих не стало.
Одного разу Ілона попередила чоловіка, що затримається на роботі, бо у неї квартальний звіт, а він хай вечеряє сам. Але її пошкодував начальник і відпустив раніше. Поспішаючи додому, вона взяла шампанське, солодощі і сіла у таксі, щоби швидше бути вдома, адже готувала коханому сюрприз і незабутній вечір. Шукаючи у кишені гроші, аби розрахуватися з таксистом, побачила, як із під’їзду вийшла пара. Чоловік запитав у таксиста, чи той вільний, аби посадити даму до машини. «Так, зараз дівчина розрахується, і можемо їхати»,- відповів водій. – «Тоді у нас ще є хвилина на солодкий прощальний поцілунок»,- сказав чоловік і доторкнувся до губ дівчини. Ілонине серце розірвалося від болю, вона не могла крикнути, заплакати чи щось сказати. По її щоці потекла гаряча сльоза. Власними очима вона бачила, як Стас обіймав та цілував чужу жінку, а потім миттю зайшов у під’їзд, а дівчина сіла у таксі. Вони зустрілися поглядом, і в очах коханки Ілона побачила те саме щастя й радість, яке колись переживала сама.
Жінка сіла на засніжену лавку, відкоркувала пляшку шампанського і мовчала. Їй хотілося кричати на повні груди, біль розривав її зсередини. За кілька тижнів Новий рік, ось яке термінове відрядження його чекає з 30 грудня. Ось із ким він проведе новорічний уік-енд. Зібравшись із силами, Ілона зайшла до квартири. Чоловік саме змінював постільну білизну на їхньому ліжку. Як банально, прошепотіла Ілона, ще й у нашому ліжку… Збрехавши чоловікові про купу роботи і невимовну втому, жінка зачинилася у ванній і довго плакала, злилася і не розуміла, що робити далі…
Наступні тижні вона нічого не їла, пила лише воду. Її втома почала проявлятися, вона взяла відгули на роботі. Не спілкувалася зі Стасом і не хотіла йому нічого пояснювати, а він усе частіше затримувався у власній конторі, говорив про нове наукове дослідження і про відрядження, в яке так не хоче їхати, щоби не залишати Ілону саму в новорічну ніч. А Ілона усміхалася й мовчала. Вночі, коли чоловіка не було, обдумувала все, що сталося. Це для жінки був справжній удар, вона не сподівалася від свого коханого такого вчинку. Вона його ненавиділа, але не переставала любити.
Пройшов ще тиждень, Стас заговорив про своє відрядження. Він неспішно збирав сумку і телефонував друзям, щоби ті забрали Ілону до себе, аби вона не сумувала вдома одна. Але жінка сказала, що не поїде. Стас захоплено розповідав, що його робота – це майбутнє, і складав у сумку чисті білі сорочки та парфуми. Ілона слухала його брехню і не наважувалася сказати, що все знає. Вона так сильно його любила й ненавиділа, що готова була терпіти зраду, лиш би він не пішов з дому. Жінка розуміла, якщо Новий рік він проведе з коханкою, їхньому шлюбу настане кінець, а цього вона не переживе. Стас став для неї усім, і вона не готова відмовлятися від нього, але пробачити також не могла.
Подружжя повечеряло, чоловік сказав, що піде ляже спати швидше, бо завтра вранці за ним має приїхати авто. Ілона обіймала свого чоловіка і тихо плакала. Стас міцно спав. Жінка вийшла на кухню, взяла аркуш паперу і написала листа чоловікові. У ньому вона розповіла, що бачила їх з коханкою, що знає про все. Написала про свої емоції і про те, що не пробачить йому, і якщо він зустріне Новий рік в обіймах іншої жінки, додому може не повертатися. Вона поцілувала конверт і поклала у сумку Стаса.
Ранок для жінки видався важким, вона довго спала. Почала боліти голова, її тіло тремтіло, піднялася температура. Чоловік нервово ходив по квартирі і сказав, що відрядження перенесли на день. Тому поїде саме 31 грудня. Він поїв Ілону чаєм і просив викликати лікаря, але жінка відмовлялася. Всю ніч Ілону болів живіт, почалася блювота, голова крутилася, жінка ледь дійшла до вбиральні. У голові промайнула думка, але вона її одразу ж відкинула й почала плакати…
На годиннику 18:30, 31 грудня, до Стаса зателефонували. Він почав взуватися та одягатися. «Ілоно, вийди, давай попрощаємося нормально. Я зателефонував мамі, вона приїде, побуде з тобою, поки мене не буде», – сказав Стас. Але жінка сиділа у ванній кімнаті. Чоловік почув, що Ілона плаче. Зайшовши до ванної кімнати, побачив Ілону, яка сиділа на підлозі. Вона затулила очі руками, поруч лежав тест на вагітність, де виднілася друга бордова смужка. Стас узяв тест до рук, запанувала тиша. Телефон чоловіка розривався, а він не міг піднятися з колін. Тремтячими руками він обійняв свою дружину, поцілував її і прошепотів: «Кохана моя, дякую тобі…» А Ілона не могла сказати й слова. Чоловік вийшов у загальний коридор під’їзду і зателефонував: «Я не приїду більше ніколи, пробач…»
Новий рік пара зустріла уже втрьох. Ілона зробила ще не один тест на вагітність, щоби пересвідчитись, і всі вони показували довгоочікувану, виплакану вагітність. Жінка нічого не питала в чоловіка, вони обіймали одне одного всю новорічну ніч і планували покупку великого будинку за межами міста.
Коли чоловік заснув, Ілона тихо вийняла листа з його сумки, розірвала на дрібні клаптики й викинула за вікно. Новорічні дива існують, прошепотіла жінка і лягла в обійми коханого…
Джерело: Тижневик "Номер один"
5877