Художниця Наталя Басараб створила портретну ляльку Анджеліни Джолі
Навіть не віриться, та нещодавно у Тернополі оселилася знана американська актриса й режисерка Анджеліна Джолі. Точніше, її мініатюрна лялькова копія, створена відомою художницею Наталею Басараб.
«Робота над лялькою почалася шість років тому, – зізналася мисткиня. – Однак, виготовивши саму забавку, я відклала Анджеліну й переключилася на інший твір».
Тим часом іграшка терпляче чекала, коли ж майстриня згадає про неї. І от якось ніби чарівна сила потягнула пані Наталю до шухляди. Тільки-но вона її відкрила, як зустрілася з докірливим поглядом голлівудської кінозірки. Художниця дістала недороблену ляльку й почала над нею чарувати.
«На цей раз я дуже багато уваги приділила антуражу – одягу, волоссю, взуттю, – відкрила художниця секрети своєї творчої кухні. – Особливо довго робила ось цей каталожний стілець! Я подумала, оскільки Анджеліна є іконою стилю, то все у неї повинно бути дуже модним і вишуканим. Можливо, зараз вона вже не така популярна, як шість років тому, але є надзвичайно красивою та розумною. Адже відома своїми гуманітарними проєктами – є послом доброї волі при ООН, зняла вражаючу документальну кінострічку про країну третього світу – Камбоджу».
Лялька і справді вийшла елегантною та вишуканою. А погляд її чарівних карих очей просто заворожує! Складно повірити, що ці очі – скляні, іграшкові. Адже майстрині вдалося передати в них шалений блиск і чарівні бісики погляду розкрадачки гробниць Лари Крофт з однойменної кінострічки, насмішкуваті іскри в очах професійної кілерки Джейн Сміт («Місіс і містер Сміт») і пронизуючий, заворожуючий погляд чарівної лиходійки Малефісента (римейк на відомий диснеївський мультфільм «Спляча красуня»). Зроблена вона з самозатвердного пластику, а от життя у ляльку вдихнули талант і натхнення Наталі Басараб. При цьому мисткиня проявила себе не лише як чудовий художник і дизайнер, але вкотре продемонструвала свої навики скульптора, точно і тонко вловила й зуміла передати темперамент, внутрішню енергетику актриси.
Загалом у творчому доробку Наталії Басараб – понад 60 ляльок – мініатюрних копій всесвітньо відомих акторів театру та кіно в улюблених мисткинею образах. Відтак за ними можна вивчати історію кіномистецтва. Адже сьогодні хіба що люди старшого покоління зможуть пригадати знаного французького кіноактора та режисера Луї де Фюнеса. Тим часом у колекції пані Наталі чільне місце займає скульптурна лялька актора в одній із кращих його ролей – жандарма. А поруч – блискучі Мішель Морган і Жерар Філіп у романтичній стрічці «Великі маневри» (1955 р.). Поруч стоять Іван Миколайчук (гуцул Іванко Палійчук у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків») та Софі Лорен, Ольга Сумська (в образі Роксолани з однойменного телесеріалу), Ераст Гарін (у ролі короля з дитячої стрічки «Попелюшка»), Микола Єрьоменко («Червоне й чорне»), Ельжбета Старостецька й Лешек Телешинський (в образі Стефанії й Вольдемара у знаменитому фільмі польського режисера Єжи Гофмана «Прокажена») тощо. Однак на чільному місці колекції – портретна лялька давньої приятельки пані Наталі, заслуженої артистки України Віри Самчук.
За ці роки вдосконалилась не лише техніка художниці, а й самі вироби значно «схудли».
«Перші ляльки я виконувала з пап’є-маше. Згодом опанувала гіпс. Тепер працюю тільки з пластиком», – пояснила майстриня.
Має вона і тематичні твори: «Росинка та туман», «Правда і брехня», «Лист до Фортуни», «Янгол і душа», «Мрія з рожевим фламінго».
Що характерно, Наталя Басараб одночасно вдень може працювати, скажімо, над портретом чи пейзажем, а вночі – сидіти над лялькою. Був у її творчості й «пір’яний» період, коли вона «чарувала-малювала» пташиним пір’ям: перейнявши давню техніку японських митців, вдягнула респіратор і годинами сиділа, обережно підрізаючи пір’я, створюючи вишукані пейзажі й навіть портрети. Згодом повезла ці роботи на виставку до Франції і викликала справжній фурор. Тож додому повернулася без своїх краєвидів і «Балерин», бо всі роботи розкупили європейські музеї та колекціонери.
А ще пані Наталя малювала замки, що заворожували таємничістю й величчю. Про жінок та квіти й говорити не доводиться: художниця відтворює їх роками й десятиліттями. І дивитися на них можна безкінечно довго, бо в них краса й романтика, загадка і зваба. Як і остання її лялька – портрет Анджеліни Джолі.
Марина Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
5302