Чим ближче завершення цього складного в усіх сенсах року, тим більше хочеться кудись сховатися від негативних новин, жахаючих цін і взагалі – будь-якого негативу, якого в житті кожного з нас ой як не бракує. Достатньо глянути на обличчя перехожих – заклопотані, сумні, схвильовані, втомлені… Радісних і щасливих майже не побачиш. А хочеться… Тож давайте сьогодні поговоримо про хороше.
Я знаю чимало людей, які настільки зациклюються на власних негараздах, хворобах і негативних емоціях, що вони практично втратили здатність помічати у своєму житті хороше і світле. Складається враження, що своє життя вони навмисне перетворили в суцільну боротьбу з проблемами і вважають це власним подвигом. І коли раптом вони отримують неочікувану порцію добра чи позитиву, то не вірять, не хочуть і навіть шукають у цьому якийсь підступ. Або ж зверхньо приймають як належне, бо впевнені, що всі навкруги їм щось винні… І ніяк не можуть зрозуміти, чому так мало радості у їхньому житті.
Але насправді життєві закони побудовані так, що кожен із нас отримує те, що випромінює. Як у тій приказці: що посієш, те й пожнеш. Або ще модно це називати законом бумерангу. І він працює однаково – як у поганих, так і добрих вчинках.
…Колись давно я потрапила у дуже скрутну життєву ситуацію. І хоча звикла усі свої проблеми вирішувати самостійно, то тут – не справилась би аж ніяк. І один із моїх друзів допоміг мені. Скажу відверто: незважаючи на щиру вдячність, мене дуже муляла ця ситуація, бо я вважала себе зобов’язаною. Тому одного разу наважилась і запитала цього чоловіка: як я можу віддячити? На що отримала просто несподівану відповідь: «Мені не треба віддячувати. Але якщо ти побачиш, що можеш комусь допомогти – зроби це! А він допоможе ще комусь – і так далі… Ось так по ланцюжку твоє добро повернеться до мене, не напряму, а через багатьох людей».
Ця життєва мудрість надихає мене по нинішній день. А й правда – посіяне добро обов’язково повертається. Щоправда, частіше від інших людей, по ланцюжку. Тому ми й не ототожнюємо його з тими, кому допомогли.
Добро – це не лише виручити фінансово чи фізично. Дуже часто це проста моральна підтримка, так потрібна комусь у цей момент. Це відкласти власні справи і відгукнутися на чиєсь прохання. Це в холодну пору нагодувати бездомну тварину. Купити чужій бабусі окраєць хліба, бо її пенсії після купівлі ліків не вистачило на касі… Та що й казати? Інколи просто ваша посмішка і добре слово можуть зробити комусь справжнє диво…
…Нещодавно мені порадили майстра, який виготовляє меблі на замовлення. Мені дуже припав до вподоби пуф його роботи, бо саме такий шукала для дому. Коли отримала замовлення, була вражена якістю виконання. «То скільки з мене?» – запитую. І у відповідь чую: «Оплатіть тільки матеріали. А за роботу… роботу оцініть самі і перерахуйте цю суму у фонд «Допомога від щирого серця потребуючим», нехай закуплять діткам подарунки до Миколая…»… І так утворився ще один ланцюжок добра, який, я впевнена, з часом повернеться до цього чудового майстра…
А тепер уявіть, що кожен із нас стане ланкою ланцюжка добра – одного, другого, десятого… І ми, і люди навколо, взагалі – цілий світ в наших очах почне змінюватися на краще. З’являться посмішки, щасливі обличчя і радісні емоції. Хіба це не прекрасно?
Будьмо добрішими – і станемо щасливішими. Це просте, як білий день, правило, можна з часом перетворити у хорошу звичку – дарувати добро, утворювати нові ланцюжки і ставати частинкою інших. І воно обов’язково до вас повернеться. Сторицею. Хоча б тому, що ви самі станете щасливими.
Джерело: Тижневик "Номер один"
37233