У Тернополі батько вдарив сина ножем у горло

«Коли сина довго не бачу – сумую, а як побачу – ненавиджу», – задовго до трагедії зізнався сусідці Н.-старший. Ось так вони і жили: батько з сином разом випивали, а потім – сварилися й билися. Останній конфлікт у родині Н. ледве не став фатальним для сина. Внаслідок удару ножем 43-річний чоловік потрапив до реанімації, а його 65-річний батько – на лаву підсудних.

Традиційно причиною сварки були гроші. От і того разу (події розгорнулися в останній день березня ц. р.) Василь повернувся ввечері додому, звично цьомкнув маму в щічку і простягнув їй місячну зарплату. Пенсіонерка ніжно погладила сина по щоці, сховала гроші у кишеню халата, швиденько розігріла йому вечерю та пішла до кімнати дивитися телевізор. Син мовчки почав їсти. Тим часом батько встиг перерахувати принесені кошти, повернувся на кухню та сів напроти.

«Щось ти цього разу зовсім мало заробив. Що це за зарплата для чоловіка? Як за такі гроші прожити? Твоєї зарплати на комунальні послуги не вистачить, а ти ж ще хочеш смачно їсти!» – дорікнув він синові.

Василь знервовано махнув на старого ложкою і порадив іти дивитися з матір’ю кіно. Та батько, вже добре «підігрітий» алкоголем, і далі продовжував «виховання». В якийсь момент молодик не стримався й ударив його кулаком по обличчю.

Згодом у суді старший Н. стверджуватиме, що після цього син знову замахнувся на нього. І тоді він, захищаючись, ударив Василя ножем у шию. Той скрикнув, однією рукою прикрив рану, намагаючись стримати фонтануючу кров, а другою підставив під горло миску, аби кров не капала на підлогу кухні. І покликав матір та попросив викликати «швидку». Та варто було літній жінці побачити закривавлених сина з чоловіком, як руки у неї затрусилися й вона не змогла навіть набрати номер «103». Тож пораненому довелося самому телефонувати на швидку допомогу, а вже лікар повідомив поліцію.

Тим часом батько понуро сидів біля столу і курив цигарку, тупо дивлячись на закривавлений ніж перед собою. Та й чому дивуватися, адже незабаром судовий медексперт виявить у підозрюваного гостру алкогольну інтоксикацію і середній ступінь алкогольного сп`яніння.

Характерно, що сусіди не здивувалися, дізнавшись про криваві розбірки у родині Н. Одна зі всезнаючих мешканок будинку пригадала в суді, що колись ця сім’я жила дружньо і щасливо. Та все змінилося після повернення Василя з армії. Мовляв, якось сусід навіть зізнався їй, що коли довго сина не бачить – сумує, та варто зустріти – ненавидить!

Особливо стосунки між чоловіками погіршились після одруження Василя, оскільки молоде подружжя оселилось у квартирі його батьків. Був випадок, що чоловіків довелося навіть розбороняти. Зрештою молоді переїхали на квартиру й відносини помітно потеплішали. Та коли Василь після розлучення повернувся додому, в родині знову розпочалися сварки, і батько з сином то по черзі, то обидва разом почали ходити із синцями.

Тим часом матір Василя в усьому звинуватила подружжя.

«Пару років тому чоловік запхав синові ножа в ногу. Як це сталося, не знаю, я була на роботі, а коли повернулася додому, син показав поріз на нозі. Хто був ініціатором сварок? – схлипуючи, перепитала пенсіонерка, – а той, хто більше випив».

І ще така деталь. У суді син зізнався, що сварки з батьком виникали досить часто і все через ставлення батька до матері: він постійно морально тиснув на неї, ображав і принижував її. Хоча діставалось і йому. Траплялося, що тато міг просто підійти і дати йому ляпаса.

А в той трагічний день батько, поранивши його у шию, замахнувся вдруге й хотів ударити ножем ще й у живіт, але Василь перехопив руку й ліктем ударив в обличчя. Старий одразу обм’як, а син покликав матір, аби вона зателефонувала на «швидку».

Зважаючи на такі заплутані покази, правоохоронці спочатку звинуватили агресивного батька у замаху на вбивство сина (ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України), але вже у суді перекваліфікували його дії на умисні тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння (ч.1 ст. 121 КК України).

Відтак вироком Тернопільського міськрайонного суду агресивного пенсіонера засуджено до шести років позбавлення волі. Може, хоча б тепер, перебуваючи далеко один від одного, син із батьком почнуть поважати один одного і спробують порозумітися?

P.S.: З етичних міркувань імена діючих осіб у публікації змінено.

Джерело: Тижневик "Номер один"