Наприкінці лютого ц.р. Вадим швендяв вулицями рідного селища Мельниця-Подільська, що на Чортківщині, з надією зустріти когось більш грошовитого з односельців. Морозяний зимний вечір пробивався під куртку, змушуючи ще глибше ховати руки в кишені стареньких спортивних штанів.
Страшенно хотілося курити, але останнім часом з роботою не щастило, а старенькі батьки категорично відмовились «спонсорнути» ще хоча би пару гривень.
«Досить, що ми тебе годуємо і ти живеш на всьому готовому», – похмуро відповів батько. Вадим, незадоволено бурмочучи щось собі під ніс, накинув на плечі куценьку куртку та вийшов надвір. І от він уже декілька годин ходить по містечку, проте так нікого й не зустрів.
«Сьогодні неділя, – згадав він, – певно, готуються завтра на роботу». Молодик автоматично подивився на екран мобільного: «Ого, скоро північ!»
Аж раптом поблизу магазину побачив світле поліцейське авто, а неподалік від нього припаркований «Фольксваген». Власник іномарки стояв поблизу патрульної машини та щось доказував одному з поліцейських. Той зрідка щось відповідав йому та продовжував щось писати, підсвічуючи собі мобільним.
Залишаючись у тіні, Вадим сторожко озирнувся навкруги. Переконавшись, що навколо – ані душі, швиденько підбіг до іномарки та, привідчинивши передні дверцята, прослизнув у крісло водія і почав усе оглядати, сподіваючись знайти цигарки. На жаль, знайшов лише у ручці крісла гаманець, однак залишив його на місці. Розчаровано зітхнувши, так само крадькома вийшов із салону та, тримаючись тіні, попрямував додому.
Аж раптом зупинився. Водій продовжував сперечатися з поліцейськими, а більше – ані душі. Молодик рішуче повернув назад, так само тихенько відкрив дверцята, схопив гаманець і, намагаючись не шуміти, щодуху помчав подалі від «Фольксвагена». Удома перевірив вміст гаманця: всередині лежало 200 доларів США та 2 тис. 500 грн. Тобто викрав у потерпілого понад 9 тис. 460 грн., вчинивши злочин – таємно викрав чуже майно, вчинене з проникненням у сховище ( ч. 3 ст. 185 КК України).
Наступного дня Вадим обміняв 100 доларів на гривні й почав витрачати чужі кошти – придбав блок цигарок, алкоголь тощо. Утім правоохоронці швиденько зупинили молодика.
Потрапивши на лаву підсудних Борщівського районного суду, обвинувачений повністю визнав свою провину та вказав, що добровільно віддав працівникам поліції решту грошей, а потерпілому повністю відшкодував завдані збитки. Його слова підтвердив потерпілий та просив суворо не карати.
Із врахуванням цих обставин суд у Борщеві хоча й призначив обвинуваченому покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, але знайшов за можливе застосувати ст. 75 КК України та звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік і, на вимогу ч.1 ст. 76 КК України, покласти обов’язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання.
З етичних міркувань ім’я обвинуваченого змінено.
Марина Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
3881