Відтак були затримані правоохоронцями. Поставши перед судом, повністю визнали провину в крадіжках. Слід сказати, що злочин стався пів року тому, в середині грудня 2020-го, у смт Мельниця-Подільська нині Чортківського району.
Того вечора Василь із Яною (так умовно назвемо наших кримінальних героїв) завітали до своїх знайомих, братів Н. Сиділи, гомоніли, оковиту пили. Десь о десятій вечора пара зібралася додому, та наостанок потихеньку, по одному, зайшли до спальні старшого брата і прихопили: він – мобільний телефон господаря (загальною вартістю понад 300 грн.), вона – банківську картку. Вертаючись додому, зізналися один одному в крадіжках і, радісно розреготавшись, домовились завтра зняти гроші.
«А як ми дізнаємося пін-код?» – спохмурніла Янка. – «Щось придумаємо», – заспокоїв її співмешканець. Однак нічого вигадувати не довелося, адже наступного дня вранці до них причалапав молодший брат потерпілого та запропонував похмелитися. Коли Василь красномовно похлопав по порожній кишені, хитро підморгнув у відповідь: «Ходімо до банкомата, я не знайшов банківської картки брата, але знаю, як зняти».
Незабаром вони повернулися, і гість дістав із кишені пляшку оковитої. Яна швиденько зібрала на стіл, і трійця сіла снідати. Коли на кухню зайшла дочка жінки від першого шлюбу, та прикрикнула на неї: «Бери бутерброд, швиденько зроби собі чай і йди до кімнати!» Дитина так і зробила, з-під лоба зиркаючи на вже підігріту компанію.
Пляшка швидко спорожніла, і сусід забрався додому. Не встиг за ним слід захолонути, як і Василь почав збиратися. «Треба гроші зняти, – пояснив коханці. – Але краще не тут». Янка одразу все зрозуміла і кивнула. Чоловік прийшов на автовокзал і, побачивши автобус до Чернівців, зайняв вільне місце у салоні. Зійшов у Хотині. Тут без проблем відшукав банкомат «Приватбанку», зняв 20 тис. грн. і повернувся на вокзал. Відтак уже незабаром вертався на Тернопільщину.
Удома дістав з кишені пачку грошей: «Поїхали, розважимось!» – запропонував коханці. Та одразу пожвавішала, миттю зібралася, і вони поїхали до Кам’янця-Подільського. Про неповнолітню дочку, звісно, жінка навіть не згадала. Зрештою, дитина змалечку звикла сама піклуватися про себе.
Отож десь за годину-півтори вони вже були у старовинному місті-фортеці. Все навколо сяяло ялинковими прикрасами, місто готувалося до Дня святого Миколая, Нового року та Різдва. Утім прибулі насамперед зайшли до якогось бару поїсти. Потому жінка потягнула співмешканця по крамницях і почала приміряти всіляку одежину. Та Василь вчасно стримав її, красномовно кивнувши на вартість сукенки, яку саме Янка приміряла. Та, розчарована, віддала річ продавцю. Однак таки придбала дещо із косметики та лахів.
Задоволені й веселі, вони вийшли на вулицю і пішли, роздивляючись усе навколо. Аж нарешті побачили те, що шукали! Яскраву вивіску «Ігрові автомати», що сяяла й вабила яскравими вогниками. Янка на мить зупинилася перед важкими дверима, проте чоловік рішуче смикнув її за руку, і вона поспіхом зачинила за собою двері. У напівтемній кімнаті жадібно втягнули важке гаряче повітря і, тупо дивлячись перед собою порожніми очима, попрямували до комп’ютера в кутку. Василь сів поруч.
Вони грали декілька годин і програли практично всі викрадені з картки гроші. Щоправда, і трохи виграли. Тож втомлені та щасливі, повернулися додому. Чоловік одразу ліг спати, а от до Янки сон аж ніяк не йшов.
Уранці до хати прийшов молодший із братів Н. Спідлоба зиркнув на жінку і похмуро запитав: «Їздили грати?» Та ствердно кивнула. «Могли б і мене покликати!» – сказав ображено. – «То поїхали в Кам’янець! – рішуче запропонувала вона. – Василь спить», – перехопила вона його погляд.
Відтак День святого Миколая Янка із сусідом провела в ігрових автоматах. Уже не ховаючись, вона спочатку зняла 5 тис. грн., а згодом – ще 3 тис. 600 грн., залишивши на картці якийсь дріб’язок. Зупинилася, лише коли програли все до останньої гривні. Вдома мовчки простягнула чоловікові банківську картку. Той із жалем покрутив її у руках, потім рішуче кинув у грубку.
Проте правоохоронці швидко вийшли на коханців-ігроманів. Поставши перед Борщівським районним судом, пара злодіїв повністю визнали свою провину. Вже тут з’ясувалося, що Василь мешкає в селі у батьківській хаті разом з двома сестрами та трьома племінниками. Та коли познайомився з Яною, швиденько переселився до неї у Мельницю-Подільську, оскільки пару об’єднує не стільки кохання, скільки пристрасть до ігорових автоматів. Утім за місцем проживання обоє характеризуються позитивно, шкоди нікому не роблять і крадіжки скоїли вперше.
Зваживши на всі факти, суд призначив кожному по 3 роки позбавлення волі. Однак змінив основне покарання на обмеження волі та призначив 1 рік іспитового строку. Тож тепер азартному подружжю доведеться регулярно з’являтися до органів пробації.
І наостанок. Трохи дивує, що ні поліція, ні селищна рада не відреагували на той факт, що жінка через гру на автоматах абсолютно не займається вихованням неповнолітньої дитини.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: гра, гроші, злочин, крадіжка, подружжя-ігромани
5847