Останнім часом влада Тернополя проводила активну інформаційну кампанію щодо можливого демонтажу літака, який височіє при вході у парк Національного відродження зі сторони проспекту Степана Бандери. Офіційним приводом цих розмов став, за словами представників муніципалітету, аварійний стан конструкції. Натомість тернополяни все більше схиляються до думки, що монумент банально заважає сусідству майбутньої висотки. Яка з версій має більше право на життя, побачимо найближчим часом, водночас після відкритого голосування, ініційованого Тернопільською міською радою, влада вирішила поки що дати спокій пам’ятнику.
Тернополяни виступили за збереження літака
– Завершилося голосування, проведене для того, аби вирішити долю пам’ятника «Літак МіГ-17», що на масиві «Східний». Тернополяни не лише віддали свої голоси в опитуванні, а й жваво обговорювали це питання в соціальних мережах. Ми отримали тисячі коментарів та повідомлень. Жителі міста висловили різні думки. Я поважаю позицію кожного. Більшість людей висловилися за те, щоби зберегти літак. Я теж маю власну думку щодо цього, але як міський голова зроблю так, як вирішила громада, – заявив міський голова Тернополя Сергій Надал.
Більшість жителів Тернополя вважають, що бойовий літак МіГ-17 (не плутати з учбово-бойовим МіГ-15) є пам’ятником полеглим льотчикам у Другій світовій війні. Насправді як такої історичної цінності літак не становить, оскільки він був випущений уже після Другої світової війни, але свого часу ним зацікавився Державний музей авіації, оскільки наш макет літака є унікальним, аналогічного немає в Україні.
Повітряне судно давало крен на 15 градусів
Поки тема літака є актуальною серед містян, наші журналісти вирішили ознайомити своїх читачів з історією появи Міг-17 в Тернополі. До розмови ми запросили колишнього військового Віталія Максимовича Ніколіна, котрий добре обізнаний як із самим літальним апаратом, так і його появою у Файному місті.
– Свого часу в Чорткові базувалася авіаційна ескадрилья тактичної розвідки. А в Сатанові, що на Хмельниччині, розміщувався полігон ескадрильї. Десь у другій половині 1960-х років саме там лейтенант, нині вже покійний росіянин Іван Ломакін (згодом був начальником штабу ескадрильї), на цьому літаку виконував бомбометання і стрільбу. Спершу зробив бомбометання, а потім набрав висоту, щоби піти на стрільбу. Відстрілятися-то він відстрілявся, але, як кажуть льотчики, загубив висоту, взяв штурвал на себе низько, дав літальному апарату перевантаження і низько пройшов над землею. Та так, що ледь не зачепив сосни, які росли поруч. Якби про цей випадок дізналося вище керівництво, полетіли б голови багатьох, у першу чергу керівника польотів. Після цього випадку літак тихенько заховали в ангар і не використовували. Хоча він не напрацював 500 годин нальоту, як це було потрібно за документацією до ремонту, а налітав десь 310-320 годин, але він уже був деформований. При повітряному бою чи стрільбах, де потрібно проводити розвороти, він уже би не слухався льотчика, даючи крен вправо на 15 градусів, тому вони відмовлялися на ньому літати. За технічними характеристиками його не можна було використовувати в бойових умовах, і це повітряне судно списали, – розповів Віталій Ніколін.
Прожектор мав демонструвати роботу двигуна
У 1972 році вище партійне керівництво Тернопільщини вирішило встановити пам’ятник літаку в Тернополі.
– У ті часи голова Тернопільського обкому партії звернувся до свого Чортківського колеги (якщо не помиляюся, його прізвище було Шевченко), щоби той допоміг з літаком для пам’ятника в Тернополі. І тоді згадали про той деформований МіГ-17. Здали відповідну кількість металобрухту, щоби можна було списати, а насправді літак вирішили встановити на п’єдестал. У супроводі міліції його везли до Тернополя по частинах, що можна було – розібрали, ті ж самі крила доставляли окремо, шасі зняли, щоби вага була меншою. Коли дісталися до Теребовлі, то постало питання, як пройти попід міст. Заміряли, за розрахунками літак мав би пройти, але не наважилися пустити під міст, тому було прийнято рішення вибрати маршрут полями, – каже пан колишній військовий.
Сам монтаж літака на п’єдестал зайняв близько двох місяців.
– Роботи зі встановлення літака, окрім комунальних служб Тернополя, також виконували військові чортківської бригади – слюсарно-механічна група під керівництвом інженера полка, підполковника Максимова та старшини Володимира Матюшка. Наша робота полягала у стикуванні крил і кіля (вертикальної площини хвостової частини літака). Крила літака були освітлені, а у хвостовій частині було встановлено прожектор, який мав демонструвати нібито роботу двигуна, якого реально не було, щоби з сопла візуально було видно полум’я. Також хотіли зробити посадкову фару, яка б опускалася і піднімалася, але потрібно було монтувати понижуючий трансформатор на 37 Вольт, однак потім від цієї ідеї відмовилися. Роботи з монтування літака контролювали відповідальні особи з обкому партії, які ледь не кожні дві години приходили з перевіркою, – згадує наш співрозмовник.
Нещасливий бортовий номер 78
Віталій Максимович пригадав, що цей літак, коли він був ще на озброєнні військово-повітряних сил Радянського Союзу, мав бортовий номер 78, який для чортківської ескадрильї був нещасливий.
– Через деякий час після того, як до Тернополя для пам’ятника відправили МіГ-17, з авіаційного заводу прийняли новий літак, якому теж присвоїли бортовий номер 78. Так сталося, що на ньому загинув білорус, майор Захарньов. При зльоті щось трапилося, і повітряне судно впало у сусідньому селі Росохачі, льотчика від удару викинуло з кабіни. Мешканці села, які прибігли на місце катастрофи, розповідають, що пілот був живий і щось ще їм хотів сказати, але від ран одразу й помер, – пригадує Віталій Ніколін.
Хоча досвідчений військовий відзначає, що літаки МіГ-17 були дуже хороші, з якісними технічними характеристиками, обладнані двома кулеметами і однією 37-міліметровою гарматою, мали місце для підвісних баків, де закріплюються ракетні снаряди, і завжди демонстрували чудові бойові можливості в ближньому повітряному бою.
Пам’ятник МіГ-17 нікому не загрожує
На думку Віталія Максимовича, варто залишити літак наступним поколінням тернополян, а не демонтовувати.
– Після армії довгий час працював у Тернополі, пам’ятаю, як прийшли демократи і знищили літальні експонати (два літаки Ту-95, гелікоптери тощо), які стояли у парку «Топільче». Для історії їх варто було б залишити, як і пам’ятник МіГ-17, він нікому не загрожує. Нині дехто говорить про аварійний стан конструкції, я ж можу сказати, що нічого там небезпечного немає, у свій час роботи виконували на совість, там капітально зроблені зварювально-монтажні роботи. Звичайно, все треба детально перевірити, привести в порядок, якщо і є якісь дефекти, які утворилися з часом, – підправити, підфарбувати каркас, щоби літак мав гарний вигляд і милував око тернополян та гостей міста, – підсумував Віталій Ніколін.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: історія, демонтаж, каркас, літак, тернопіль
8435