Нещодавно стала свідком доволі таки неприємної ситуації. Завітала в одне із кафе, аби випити філіжанку кави. За сусіднім столиком сиділо троє підлітків. Дві дівчини віком 16 років і одна приблизно 13 років. Вони голосно спілкувалися й обговорювали проблеми, які власне і турбують підлітків найбільше: стосунки з хлопцями, батьками, школу, відпочинок і косметичні процедури. Зрештою, нічого особливого, якби не дві пляшки пива та слабоалкогольного енергетичного напою.
Старші дівчатка змішували ці рідини у склянках та не забували підливати молодшій. Періодично вони зазирали у вікно, аби перевірити, чи не йде зі школи вчителька англійської в цей же заклад на обід. Не важко зробити висновок, що діти, замість іти на уроки, розпивали алкогольні напої. Мене відверто ця ситуація обурила. Я зробила їм зауваження, однак вони мене зміряли зневажливим поглядом і продовжили розважатися. Після цього я зробила зауваження персоналу закладу, мовляв, це ж діти. Але навіть офіціанти не могли второпати, у чому проблема. Врешті втомившись доводити абсурдність ситуації, я повідомила, що викликаю поліцію. Після цього пляшки з алкоголем зникли, а неповнолітні швидко зібрали речі і пішли на уроки, вже будучи трішки напідпитку.
Тема дитячого алкоголізму мене зацікавила. Коли я почала досліджувати це питання глибше, з’ясувалося, що Україна перебуває на першому місці у світі за рівнем дитячого алкоголізму. Кожен третій учень початкової школи хоча би раз вживав спиртне. Регулярно п’ють алкоголь майже 40% українських підлітків. І вже до 20 років молодь або сильно п’є, або ж має статус алкоголіка. Такими є дані Всесвітньої організації охорони здоров’я. За даними соціологічних опитувань, один із шести хлопчаків у віці 11-12 років уже має практичне уявлення про стан алкогольного сп’яніння. Невтішна статистика дитячого алкоголізму в Україні така: 1% підлітків віком 12-15 років має стійку сформовану залежність; 90% тих, що регулярно вживали у шкільному віці, стають хронічними алкоголіками; кожна сьома хвора дитина — дівчинка.
Дуже часто можна навіть помітити випадки, коли батьки самі пропонують дітям «слабоалкоголку», мовляв, нічого страшного в цьому немає. Але такі напої – це не що інше, як етиловий спирт, змішаний із ненатуральним соком або газованою водою. Такі напої всмоктуються у кров швидше, ніж горілка чи вино. Сп’яніння наступає швидше. Та й залежність з’являється частіше. За статистикою, пивними алкоголіками стають втричі частіше, ніж горілчаними. З точки зору здоров’я слабоалкогольні напої на рівні з горілкою фактично руйнують несформований дитячий організм. Також не забувати і про те, що морально-етичні цінності зазнають змін. Постійна потреба напиватися за відсутності джерела доходу штовхає юну особистість на компроміси з совістю. Дитячий алкоголізм зароджує схильність до крадіжок і брехні. У цей період дитина, ховаючись, починає «чистити» кишені батьків, потім — оточуючих.
У чому ж проблема? Чому пити в українському суспільстві фактично прирівнюється до слова «модно». Реклама алкогольних напоїв супроводжує нас як на телебаченні, так і в інтернеті. Зрештою, значна кількість молоді не вбачає в цьому нічого поганого, маючи приклад батьків, які не приховують того, що вживають алкоголь. Тож основоположний вплив у популярності дитячого алкоголізму – оточення.
До речі, фахівці наголошують: до 18–20 років вживання алкоголю має бути під забороною, доки організм не сформується остаточно – і фізично, і психічно. Дитина, яка почала пити, – потенційний кандидат в інваліди.
Потрібно розуміти, що дитина не питиме, коли у неї вдома все добре. Різноманітні обмеження, відсутність повноцінного дозвілля і негативний спосіб життя батьків стають основною причиною, аби перехилити чарку, ну і, звісно, компанія. Твердо переконана, що за дитячий алкоголізм відповідальність несуть не лише батьки, а й держава в цілому. Звісно, зараз можна говорити про те, що віднедавна в Україні обмежили продаж алкоголю в нічний час, у Тернополі зокрема. Але будьмо реалістами, це не діє. Ми всі чудово знаємо, де його можна придбати після 22-ї, а діти знають, де його продають неповнолітнім.
Чудовий кейс для боротьби з дитячим алкоголізмом має Ісландія. Раніше молодь цієї країни вживала алкоголю чи не найбільше у Європі. Однак завдяки тому, що заборонили рекламу алкогольних напоїв і уряд Ісландії збільшив фінансування спортивних, музичних, художніх, танцювальних та інших клубів, щоби дати дітям альтернативні способи соціалізації, ситуація змінилася. Якщо в 1998 році 42% дітей у віці 15-16 років регулярно вживали алкоголь, то в 2019-му таких підлітків залишилося всього 5%.
Я чудово розумію, що ця проблема має набагато глибше коріння і вирішити її дуже складно. Але так хочеться, щоб у дітей було справжнє дитинство, і тоді не доведеться хвилюватися за їхній вибір у майбутньому.
Джерело: Тижневик "Номер один"
9281