…Він навіть не встиг злякатися, коли нога раптом зіслизнула з майданчика вагона-зерновоза й потрапила під колесо. Жагучий біль блискавкою пронизав усе тіло, почувся сухий тріск, ногу кудись потягнуло й обпекло. Здалося, що його розірвало навпіл і кинуло на шпали, а крізь пальці руки потекло щось гаряче й липке.
«Господи, мені ногу відрізало! Це ж моя кров!» – у відчаї подумав помічник машиніста, у напівзнепритомненні дивлячись, як над ним повільно їдуть вагони.
За висновками експертів, над ним проїхали 10 зерновозів, коли нарешті товарняк зупинився. Скалічене тіло лежало на насипі, а душа білим птахом піднімалася над землею. Коли до потерпілого підбіг машиніст, той нерухомо лежав на камінні. З часу їхньої останньої розмови минуло 8 хвилин, і ось людини не стало.
Ніби в тумані, машиніст повідомив диспетчера про нещасний випадок і попросив викликати карету «швидкої», пояснивши, де саме сталася трагедія. На жаль, медикам залишилося лише констатувати смерть травмованого внаслідок жахливої рани та втрати крові.
Потім були довгі дні й місяці перевірок, аж поки кримінальне провадження направили до Тернопільського міськрайонного суду. Необхідно зауважити, що вдова загиблого у заяві попросила розглядати справу без неї, водночас зазначила, що не вважає машиніста винним у порушенні правил безпеки та експлуатації залізничного транспорту, що спричинило загибель її чоловіка (ч.3 ст. 276 КК України).
Важко уявити, що пережили рідні потерпілого, коли вранці батько, чоловік здоровий і веселий поспішає на роботу, а декілька годин потому лунає телефонний дзвінок, що розриває життя родини на «до» та «після». Як це моторошно, коли людина гине через порушення правил техніки безпеки та всіляких бездушних інструкцій! Не дарма, певно, якийсь чиновник зауважив, що ті всі правила написані кров’ю.
Отож у суді було майже похвилинно відтворено події того трагічного ранку 28 лютого 2019 р. Удосвіта машиніст разом із потерпілим прийшли на роботу в локомотивне депо «Тернопіль». У чергового взяли маршрутний лист, пройшли медичний огляд, прийняли та, відповідно до інструкції, перевірили тепловоз. Машина була справна, про що повідомили чергового по станції та виїхали з депо. Того дня їм належало доправити до станції «Козова» 54 порожніх вагони зерновози.
Таким чином о 9 год 25 хв поїзд рушив. Та через 20 хвилин неподалік Березовиці машиніст зауважив, що ешелон зменшує швидкість, хоча, відповідно до регламенту, на цій дільниці швидкість мала бути 30 км/год. Тоді він зменшив швидкість і відпустив гальма, але поїзд продовжував гальмувати та зупинився. Це означало, що десь у вагонах заклинює колісна пара, що може призвести до катастрофи.
Про проблему одразу повідомили диспетчера. Та оскільки виявити несправність можна лише під час руху, до того ж хвіст поїзда перекривав виїзд зі станції, машиніст збільшив потужність двигуна та відтягнув состав на перегін, де можна було спокійно його оглянути.
Зупинивши товарний ешелон, машиніст наказав помічнику оглянути всі вагони та виявити, які з них не розгальмувалися. Хвилин за десять той повернувся та доповів, що спустив повітря в гальмовій системі декількох вагонів. Та тільки-но локомотив зрушив з місця, машиніст відчув, що й надалі ще десь заклинює колісні пари.
Тоді вони вирішили, що машиніст повільно протягне ешелон, а помічник із безпечної відстані спостерігатиме за вагонами. Коли побачить несправності, дасть знати машиністові – подзвонить на мобільний.
І це було перше порушення інструкції, адже в кабіні тепловоза не повинен залишатися один працівник. По-друге, вони не врахували, що в тому місці колія повертає, відтак машиністу не буде видно, що робиться ззаду. По-третє (і це основне порушення техніки безпеки), залізничник не має права лізти через майданчик під вагон!
Тим часом помічник машиніста міг також не стояти на місці, а піти вздовж товарного состава, що повільно рухався. Десь посередині ешелону він зауважив вагон, де потрібно було спустити повітря в гальмовій системі. Ймовірно, у цей момент потяг зупинився і залізничник вирішив швиденько «на ходу» заскочити на майданчик зерновоза та розгальмувати колісну пару. Однак послизнувся, у цей момент состав рушив і штанина чи щось інше з одягу потрапило до механізму, й бідаку затягнуло під колеса! Звісно, це жахлива смерть.
Утім суд врахував, що потерпілий самовільно пішов на порушення техніки безпеки. Зрештою, на цьому зауважив один із членів комісії, що перевіряла обставини нещасного випадку. Відтак комісія прийшла до висновку, що «локомотивна бригада у складі машиніста та його помічника діяла в умовах нестандартної ситуації в поїзній роботі». Тобто замість того, щоби виявити несправність та чекати спеціалістів, вирішили самотужки усунути недоліки. Адже так було би швидше. От і поспішили…
На підставі даного висновку служитель Феміди визнав машиніста невинним та виправдав через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення за ч.3 ст. 276 КК України.
…На жаль, це не вперше і не востаннє, коли працівники свідомо порушують написані кров’ю рядки інструкції з техніки безпеки або, скажімо, правил дорожнього руху. І це проблема не лише Тернопільщини, а й всієї України, коли люди, аби скоріше-швидше, перебігають дорогу, без страховки виконують роботи на висоті чи під землею, й один неправильний рух чи крок – і стається нещастя, гинуть люди. А все через власну безпечність. І це жахливо: написано стоси інструкцій, але їх частіше порушують, ніж дотримуються.
Марина Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
18006