Політична партія «Правий сектор» іде на місцеві вибори у Тернопільській області. Їхня команда – це згуртовані, ідейні, освічені та щирі люди. Одним із таких є Василь Лабайчук – керівник виборчого штабу в Тернопільській області, член Проводу організації, заступник голови партії «Правий сектор» та кандидат у депутати до Тернопільської міської ради.
«Моїми вічними провідними цінностями стали християнство і націоналізм»
– Розкажіть про себе трохи більше…
– Народився та виріс я у селі Красносільці Збаразького району, Тернопільської області. Там закінчив школу з відзнакою. Найбільше був схильний та полюбляв предмети математичного нахилу. Коли навчався у старших класах, відбувалася Помаранчева революція, і в той час почав цікавитися політикою. Так і розпочався мій політичний шлях. Хоча й до того в моїй домівці завжди лунали політичні новини, передачі та коментарі мого тата, і вони формували в мене якусь неприязнь до політичної влади. Мене обурювала національна несправедливість, і все це також закладалося десь у моєму світогляді.
– Як проходили студентські роки і чим Ви займалися, окрім навчання?
– На початку студентських років я був бешкетником, як і всі хлопці в селі. В юнацькі роки молодь оцінює навчання як щось другорядне. Зізнаюся, що і я у свій час, навчаючись у коледжі, небагато часу приділяв навчанню. Зараз про це справді шкодую. Три роки тому вирішив надолужити втрачене і зараз навчаюся на третьому курсі Західноукраїнського національного університету, здобуваючи фах політолога. Я навчаюся не задля диплома, який свідчить про мою освіту, а заради знань та навиків. Шкода, що зрозумів це вже у дорослому віці.
Коли мені було 16, приєднався до націоналістичної організації «Тризуб» ім. Степана Бандери», і з того періоду мій світогляд почав змінюватись. Вважаю цю організацію альма-матер, яка заклала у моїй голові правильні пріоритети та цінності, якими я живу, керуюся та навчаю інших людей у націоналістичному русі.
– Якщо конкретніше, то що Вам дало перебування у «Тризубі»?
– Моїми вічними провідними цінностями стали християнство і націоналізм, тобто Бог і Україна – понад усе. Гасло організації «Бог. Україна. Свобода» стало визначальним для мене і вело мене по житті. У «Тризубі» я пройшов шлях від рядового члена організації до заступника головного командира та члена центрального проводу. В ті роки мені дуже подобалось займатися ще й фізичним розвитком. Я не лише тренувався, а й набирався навиків у багатьох речах, які стосувалися і бойових видів спорту, і бойових мистецтв, і це мені дуже допомагало. Особливо корисними вони були на Майдані у 2014 році.
У «Тризубі» ми займалися вихованням українського молодого покоління. Так у 18 років я став обласним керівником у Тернопільській області, відповідно в мене було багато завдань, але ключове із них – збереження та розвиток організаційного підрозділу.
Фішкою «Тризуба» була національно-захисна діяльність. Ми керувалися гаслом «Вони не дають нам жити – ми не дамо їм панувати». Проросійські сили часто потерпали від діяльності нашої організації. У той час «Тризуб» був далеко від політики і ми могли діяти тими методами, які вважали за доцільне. Пригадую, що тоді це було немодно. Активно і системно так робили лише кілька десятків активістів в Україні. Часто боротьба за Україну суперечить Кримінальному кодексу. Дехто з моїх побратимів, усвідомлюючи усі ризики, відбули покарання. Напади на комуністів та представників проросійських сил часто закінчувались кримінальними справами, активістів затримували та судили. Та попри все це такі акції рухали наше громадсько-політичне життя в Україні. Ми не давали українській нації заколисати себе проросійськими байками. Я гордий з того, що ми робили і продовжуємо робити. На Майдані ми були отим маленьким вогником, який світив та запалював усіх до боротьби проти тодішнього «режиму Януковича».
«Ми як націоналісти перебуваємо на службі у нації і відповідно в будь-якій площині, в тому числі й політичній, маємо діяти в інтересах нації»
– Як потрапили в організацію «Правий сектор», чим вона близька Вам?
– «Правий сектор» був створений мною та моїми побратимами з ініціативи «Тризуба». Ми хотіли досягнути спільної мети. Спочатку – відставка «режиму Януковича», бо ми розуміли, що ні про яку асоціацію з ЄС не йшлося. Відповідно усі бачили, що українці на Майдані орієнтувалися на «Правий сектор», і тому нам вдалося досягти поставленої мети. Окремо варто зазначити, що в часи Майдану мене знову почали переслідувати спецслужби з політичних мотивів. Уперше це було пов’язано зі справою, яка стосувалася повалення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. Вдруге це були звинувачення за напад на полковника СБУ, який бив вікна в моїй хаті в селі, поки мене не було. І це виглядало абсурдно і смішно. Під час подій на Майдані проти мене було порушено ще кілька адміністративних справ. Та попри все ми розуміли, що потрібно «розкачувати» українців далі. 18 лютого мене поранило, через це я був змушений повернутися на Тернопільщину, де за дорученням керівництва розпочав формувати та розбудовувати структуру. Згодом я став одним із тих, хто висловив Дмитру Ярошу свої претензії та недовіру. Після того, як він покинув організацію, ми зібрали «своїх» людей і розпочали новий етап формування. Перше, що було змінено, – це тип управління, а саме з одноосібного (умовно «вождизму») на колективне. У листопаді 2015 року на конференції мене було вперше обрано до головного керівного органу «Правого сектора» – провід, в якому я є до сьогодні. Окрім цього, я був керівником центрального штабу, який є виконавчим органом руху, і зараз є першим заступником голови партії «Правий сектор».
– Значна кількість членів «Правого сектора» – ветерани російсько-української війни. Ви також брали участь у бойових діях на сході країни?
– Безпосередньо я не брав участі у бойових діях на сході, проте в рамках своїх посадових обов’язків докладався, щоби наші підрозділи мали змогу ефективніше виконувати свої бойові завдання, і завжди чітко виконую обов’язки, які ставить переді мною організація. Основну фазу війни, будучи керівником у Тернопільській області, я активно діяв задля забезпечення усім необхідним бійців на постійні ротації на схід.
Також у 2014 році ми розпочали безстрокову акцію «Геть загарбників у рясах» – це акція, яка стосується агентури російських спецслужб у нас в тилу і на Тернопільщині, а саме Православної церкви російського патріархату, яка досі контролює наші найвизначніші святині. Вона, по-перше, займається підривною діяльністю, по-друге, прямо допомагає російським політичним проєктам в Україні вижити, і я вважаю, що нам чимало вдалося як на рівні області, так і України зробити в цьому напрямку.
– Що для Вас політика?
– Про неї дуже влучно сказав Любомир Гузар: «Політика – це один з найкращих способів служити своєму народу». Ми як націоналісти перебуваємо на службі у нації і відповідно в будь-якій площині, у тому числі й політичній, маємо діяти в інтересах нації. Тому якщо майже всі розглядають політику як спосіб наживи та самозбагачення, то ми як націоналісти – виключно як спосіб служити нації. Так і зараз, беручи участь у місцевих виборах, ми здійснюємо це з метою, аби відстоювати інтереси громад і відповідно збільшувати можливість розбудовувати нашу структуру, щоби в майбутньому виходити на вищий політичний рівень. Ми хочемо покращити нашу державу та забрати її з рук представників олігархічних кланів.
«Ми ніколи не брешемо і виконуємо саме те, що декларуємо»
– Навіщо «Правий сектор» іде на місцеві вибори та чому потрібно підтримати саме Вашу політичну силу?
– Є 5 областей та місто Київ, де політична партія «Правий сектор» іде на місцеві вибори. Це Тернопільщина, Івано-Франківщина, Львівщина, Сумщина, Київщина та місто Київ. Щодо Тернопільщини, то окрім міста Тернополя, ми йдемо у 4 громади: Збараж, Теребовля, Бучач, Підгайці. Багато це чи мало як для політичної сили, яка вперше самостійно йде на вибори, мені важко сказати, але ми об’єктивно оцінюємо свої можливості, передусім фінансові. Чому за «Правий сектор» потрібно голосувати? Тому що перш за все наша структура має чіткі ідеї, програмні засади. Раніше ми здійснювали певний вплив без владних повноважень, а зараз вони необхідні, аби збільшити наші можливості. Саме тому варто і потрібно голосувати за нашу політичну структуру та надати нам ці повноваження, щоби ми могли розширювати свої можливості задля українців. Ми одна з небагатьох партій, яка не залежна від олігархату, і ми «справжні». Не називаємо себе ідеальними, маємо свої недоліки, робимо помилки, бо ми всі живі люди. Але маємо чіткі цілі, до яких рухаємося. Ми ніколи не брешемо і виконуємо саме те, що декларуємо. Це і є наша щирість, тому українці мають нас підтримувати .
– Розкажіть про виборчий процес зсередини. Про те, як це, не маючи досвіду, вийти «на ринг» проти усіх партій?
– У нашій команді є багато людей, які в певній мірі брали участь у виборах чи в якості кандидатів, чи представників виборчих штабів, чи в дільничних виборчих комісіях. Досвід – це така річ, якої ніколи не буває забагато, тому ми завжди раді та відкриті до нового. Єдине, чого нам справді не вистачає, – це матеріальні ресурси. Це та проблема, яка інколи гальмує наш розвиток та потуги. Умовно кажучи, можна протягом місяця ходити розповсюджувати 20 000 газет, а можна протягом того часу вийти декілька разі в ефіри телеканалів і за кожен перегляд мати ту саму аудиторію. Але це зовсім різні фінанси. Це є найбільшою нашою проблемою, і ми це враховували, коли вирішували брати участь у виборах. Але нас це не зупинило, лише додало нам ще більшого бажання. У той час, як в олігархічні політичні проєкти «засипали» гроші і вони не переймалися такими проблемами.
Не варто забувати, що окрім організаційної діяльності, кожен із нас займається особистими процесами забезпечення життєдіяльності, бо наші члени не мають ні зарплат, ні якоїсь фінансової допомоги. Інколи це теж перешкоджає ще активніше діяти, навіть маючи велику кількість членства в області. Але все ж я вважаю, що ми рухаємося правильно та впевнено, проводимо свої соціологічні опитування і бачимо, що наша підтримка зростає і українці готові за нас голосувати. Тому я маю чітке переконання та розуміння, що ми долаємо прохідний бар’єр, але все залежить від тернополян, які будуть іти на виборчі дільниці, бо саме вони мають зробити вибір, кого підтримувати та обирати.
– Розкажіть про свою команду, про те, як її формували та хто ці люди?
– Щодо команди, то практично всі люди не є випадковими в нашій партії, як і в більшості інших. Це саме ті ооби, які з нами багато років, які протягом усієї нашої боротьби докладалися до неї. Хтось є членом партії, хтось прихильником, але це люди, які чітко вирішили йти з нами на вибори та щоденною працею показують, що ми можемо і готові робити для України. Багато хто з них включився у процес як волонтер, хтось є учасником війни, з кимось познайомились у процесах боротьби за українську церкву чи виховання молоді. Також є декілька підприємців, які підтримують нас із 2014 року, тому я вважаю, що це гідна команда, з якою ми рухаємося вперед.
– Що будете робити у випадку, якщо Ваша політична сила не подолає 5-відсотковий бар’єр?
– За будь-яких результатів з цієї виборчої кампанії ми вийдемо сильнішими і без заперечень структура продовжить свою діяльність та існування. Наша боротьба не орієнтована та не прив’язана до виборів. Вона має свій початок, від листопада 2013 року з початку Майдану, та чітке логічне завершення – тоді, коли Україна стане справді самостійною, соборною та незалежною національною державою, тобто державою української нації в межах наших українських етнічних земель. У випадку, якщо українці довірять нам свої голоси й оберуть нас, то єдине, що ми можемо гарантувати, – діятимемо виключно в інтересах нації і місцевої громади.
Багато хто маніпулює соціологічними даними та використовує фразу «що ми не прохідні». Та потрібно чітко розуміти, що це дані олігархічних партій, які створюються виключно для них та не мають жодного відношення до інших політичних структур. На противагу цьому ми проводимо прозорі соціологічні опитування, які показують, що українці готові підтримувати нас. Ми активно ведемо свою виборчу кампанію та спілкуємося з виборцями і розуміємо, що громада потребує справді дієвих людей, і ми готові стати такими для Вас.
Дуже важливим є те, що після проведення нашого соціологічного опитування, яке показало, що серед тих, хто прийде на вибори, рівень підтримки «Правого сектора» складає 4,2 %. Це означає, що нам потрібно ще трохи допрацювати, щоби збільшити рівень підтримки, і ми над цим щоденно трудимось. Ми пройдемо до міської ради! Голосуйте за політичну партію «Правий сектор», бо інші партії і так пройдуть.
Іванка Біла
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Василь Лабайчук, вибори 2020, Правий сектор Тернопіль
13351