Чи то тюремні університети не минули дарма для Н., чи справді він просто проходив поруч із місцем розбійного нападу на подружжя в селі Біла, що неподалік Тернополя. Однак три роки потому Тернопільський міськрайонний суд не знайшов реальних доказів вини Н., повністю його виправдав та випустив з-під варти у залі суду.
Варто нагадати, що цей резонансний злочин стався 4 квітня 2017-го. Того вечора подружжя потерпілих у літній кухні розробляли куплене м’ясо. Раптом у коридорі почувся шурхіт, і не встигли господарі щось зрозуміти, як до кімнати увірвались двоє розбишак – у темному одязі, з балаклавами на обличчях і з битами у руках. Перший одразу ж кинувся на чоловіка й почав бити його, намагаючись потрапити по голові.
Натомість господиня, яка на момент нападу тримала в руках ніж, почала відважно захищатися. Більше того, ухиляючись від ударів, жінка виставила ніж уперед – і нападник сам наткнувся на холодне лезо. Вона з остраху ойкнула і випустила зброю з рук. У цей момент розбійник таки вдарив її по голові, та вона відважно продовжувала давати відсіч. Раптом нападник схопився за бік, побачив кров між пальцями і крикнув: «Біжимо звідси!» І незвані гості втекли. Вранці одного з них знайдуть мертвим під сусідським парканом. Тим часом за другим і слід простиг.
Щоправда, наступного дня жителі В. Глибочка звернули увагу на припаркований неподалік сільського магазину світлий «Фольксваген» і викликали поліцію. Побачивши крізь скло закривавлений одяг, правоохоронці одразу зрозуміли, що саме цією іномаркою нападники і приїхали до Білої.
Як тільки надворі все стихло, потерпіла зателефонувала до сусідів і розповіла про напад. Односельці не побоялися зайти на подвір’я і ще до приїзду «швидкої» та поліції надали побитим першу допомогу. Подружжя доправили до лікарні, де у чоловіка виявили численні гематоми та перелом руки, у жінки – колото-ріжучі рани на руках та травми голови, їй довелося навіть накласти шви.
Лише у березні минулого року правоохоронці затримали другого підозрюваного у розбійному нападі з проникненням у житло (ч.3 ст. 187 КК України). Ним виявився уродженець Молдови, який відбував покарання за розбійні напади, проте вийшов із місць позбавлення волі за так званим «законом Савченко», а через три місяці ніби знову пішов на злочин у Білій. Затримали його в Одеській області, де він жив зі співмешканкою та дворічною дитиною.
Під час слідства чолов’яга категорично заперечив свою причетність до нападу. Так, він знав померлого рецидивіста, але з ним «на справу» не ходив. Навпаки, чекав його в автомобілі, а коли той не прийшов, зателефонував до знайомого і попросив відігнати їхній «Фольксваген» подалі від села, а його відвезти на Рівненщину.
Здавалось би, дивні пояснення. На жаль, хоча майже рік тривало судове слідство, знайдені на місці події відбитки пальців та взуття виявились розмитими, а самі потерпілі не змогли впізнати підозрюваного ні за статурою, ні за голосом. Більше того, всі представлені докази не підтверджували провину затриманого.
А тому колегія суддів Тернопільського міськрайонного суду, керуючись принципом презумпції невинуватості, закріпленої ст. 62 Конституції України, не знайшла підстав вважати Н. винуватим у нападі, зазначивши у вироку: «Сам по собі факт перебування обвинуваченого неподалік місця вчинення злочину не вказує… на причетність до цього злочину поза розумним сумнівом. На стадії досудового розслідування такі дані могли бути підставою для оголошення підозри, але для правосуддя вагомість таких даних як доказу обвинувачення має бути підтверджена сукупністю інших доказів». Відтак Н. було повністю виправдано та звільнено з-під варти у залі суду.
Олена Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
7318