Не вщухають новини навколо Монастириськів. За останній місяць ця місцевість потерпає найбільше. Кількість підтверджених захворювань на коронавірус там постійно зростає. Статистика говорить про 112 хворих, із них один випадок летальний. Але жителі активно поширюють інформацію про те, що хворих значно більше, і в це число не входять із легким ступенем захворювання, який може перерости у середній, а то й тяжкий? Хто це контролює і чи контролюється цей процес взагалі?
Мережу інтернет буквально «розірвало» від посту схвильованої та водночас обуреної молодої дівчини. Оксана Меленюк, котра на даний час мешкає з сім’єю в Італії і суворо другий місяць дотримується карантину, написала, що в її мами підтвердився діагноз коронавірусу. Дівчина хвилюється за неї і просить небайдужих мешканців та активістів про допомогу, адже те, що сталося з її рідними, просто не вкладається в голові. Наші журналісти вирішили розібратися, в чому суть проблеми і як на даний час почувається хвора.
«У вас коронавірус. Ви знаєте про це?»
Мама Оксани, Марія Попович, проживає у Монастириськах. Молода, енергійна жінка працює у музичній школі. Із 23 березня вона на роботу не ходила. Учнів не було. Ні з ким із приїжджих не контактувала, старалася дотримуватись правил карантину. Батько Орест Попович, якому 57 років, останній тиждень також на роботу не ходив. Чоловік та дружина поралися на городі. Постійно підтримували зв’язок із дітьми та не скаржились на самопочуття. Оксана була з батьками на зв’язку, розповідала, що коїться у них, та застерігала їх, аби ті уникали будь-яких контактів.
– 30 березня мамі стало погано. Спочатку вона казала, що швидше за все застудилася, коли була на городі. Але температура росла. Кашлю не було зовсім. У середу, 1 квітня, температура піднялася і в тата. У четвер вони поїхали в поліклініку. Там їх направили на рентген, який показав бронхіт. Батьки одразу хотіли зробити тест на «ковід», але їм повідомили, що немає пробірок. Наступного дня мамі таки зробили тест на коронавірус. На його результати потрібно було чекати. Експрес-тест, який дає показання по крові, показав негативний результат одразу. Зі спокійною душею маму з татом відправили додому лікуватися.
У неділю до мами зателефонували працівники поліції та повідомили: «У вас підтверджено коронавірус. Ви знаєте про це?» Мама відповіла, що вперше чує. Питали, з ким та де вона знаходиться. Мама зв’язалася із сімейним лікарем (Дутчин М. В.) і запитала, що їй робити. Та відповіла, що буде телефонувати до Тернополя й уточнить алгоритм дій. Мамі ставало гірше. У неї проблеми з серцем. По телефону я чула, як вона важко дихає. Розказувала, що серце «виривається» з грудей. Тиск падав. Я наполягла, щоби вона задзвонила на «швидку», але там її переадресували до Тернополя, де дали номер головного санітарного лікаря, який і мав сказати мамі, що робити. Слухавку ніхто не піднімав. Батьки чекали, може, приїде «швидка», але її не було. Тоді мама зателефонувала у поліцію, близько 20 хвилин вони радилися, що робити. Нарешті приїхала «швидка» і її з батьком повезли до Монастириської лікарні, де… приймати не захотіли. Батько мав температуру, а з мамою було зовсім погано. Вона наполягала, щоби її залишили. А батька відправили додому, – розповіла Оксана Меленюк.
В якому розумінні «відправили додому», уточняємо в пані Оксани.
– У прямому! Лікарі припустили, що у нього може бути легка форма хвороби і він… пішки пішов додому. Зранку мав з’явитися на прийом до лікаря, аби отримати додаткове лікування. Тестів ніхто не робив. Сказали, що приймальня таким не займається. Для проведення тесту треба мати направлення сімейного лікаря, яке він міг отримати наступного дня. Так тато пішов додому. Вранці прийшов у лікарню, висидів у черзі понад три години, адже хворих було багато. Зробили тест, сказали чекати. Дали список ліків, за якими відправили до аптеки. Тато мав і маску, і рукавиці, але ж як можна людину, яка в зоні ризику, самостійно відправити в аптеку? Ніхто не запитав, чи, можливо, треба допомога? Чому ніхто з медичного персоналу не купив ліків і не приніс, це ж був би менший ризик, – обурюється жінка.
Марія Попович у цей час перебувала у лікарні, але й щодо неї, на думку її доньки, було дивне ставлення медиків.
– У понеділок, 6 квітня, об 11 годині до неї прийшов лікуючий лікар. Послухав, виміряв тиск і відправив на рентген. Повідомили, що він знаходиться в іншому корпусі (хоча на першому поверсі було пересувне обладнання). Вона пішла через вулицю робити рентген. Лікар сказав, що послуга платна, а у мами не було гаманця. Вона пішла назад у палату, по гроші. Коли знімок був готовий, сказали, що легка форма коронавірусної інфекції, і перевели у терапію. Лікар-рентгенолог прийшов і запитав, чому мама не сказала, що у неї «ковід», такі хворі обслуговуються безкоштовно, і віддав їй гроші. Мама пояснювала, що була медична картка, в якій усе записано, – розповідає Оксана Меленюк.
Розпачу жінки не було меж, вона звернулася до активістів та написала пост у мережі, бо не могла сидіти склавши руки, коли в небезпеці рідні.
– Після того, як я виклала інформацію у «Фейсбуці», до мами прийшли і зробили кардіограму. Це збіг? Не думаю. Я хочу одного: аби допомога хворим надавалася, як належить, і щоб інформацію подавали правдиво. А не применшували кількості хворих, бо в них легка форма. Батько вдома. У нього температура 38,5. Він ніколи не хворів і для нього цей стан просто моторошний. Тато бореться і каже, що з ним усе добре. Результати тесту, який йому зробили (змив із горла та носа), ще не прийшов, сказали чекати та ізолюватися. А от сімейний лікар, який мав зателефонувати в неділю після 18 години, так і не дав про себе чути, – розповідає донька Оксана.
Хто відповідатиме за таку бездіяльність? Коли нарешті прибудуть експрес-тести, які одразу показуватимуть правду? Ці та інші питання і досі залишаються відкритими. А чи не забагато їх? Невже на людей і справді махнули рукою? Чому особу, котра напряму контактувала із хворим на коронавірус, не помістили у бокс або хоча б не поклали у лікарню, де відбулося б повне медичне забезпечення та лікування. Якщо вже людина пішки потрапила додому, то хто контролює її самопочуття? А знайшлися б ті, які би захотіли оштрафувати за те, що він наражає на небезпеку інших мешканців?
Наша співрозмовниця звертається до всієї влади Монастириськів та Тернопільщини: наведіть врешті-решт лад у сфері медицини. Всі ми поважаємо лікарів і ніхто не хоче з ними воювати. Однак, ставши на стежку охорони здоров’я людини, будьте ласкаві, виконувати свої обов’язки сповна, а не перенаправляти пацієнтів до тих, хто… не бере слухавки.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
4139