…Після нічної пиятики у Тетяни жахливо боліла голова і здавалося, що невидимі молоточки б’ють у скроні. Вона би ще поспала, та хіба в селі сусіди дадуть поніжитись у ліжку? Вічно комусь потрібно щось пиляти, стукати, орати трактором. Відтак 33-річна молодиця рішуче відкинула теплу ковдру і пішла на кухню готувати сніданок.
На порозі зупинилася, невдоволено потягнувши носом: у кімнаті стояв важкий дух самогону та несвіжої їжі. Перехопивши довге світле волосся приколкою, вмилася і неохоче почала прибирати брудний посуд, сердито дзвенячи тарілками. Точніше, просто зносила на стіл порожні пляшки та брудні тарілки й баняки з недоїдками від вечері. Десь у кімнаті рипнула підлога і до кухні зайшов Сергій, із яким жінка нещодавно познайомилась. Спокійний і неговіркий, парубок був прямою протилежністю різкій та нестриманій на язик і вчинки Тетяні. Жіночка мала двох дітей і була на 10 років старшою за нього, тож вирішила скористатися ситуацією та одружитися з молодиком. Відтак усім сусідам розповіла, що незабаром вони з Сергієм поберуться. Утім юнак мовчав. Єдине, через що починав нервувати, це коли хтось розпитував про його 3-річну службу в зоні АТО та війну на Донбасі.
«По всякому було», – ухилявся від відповіді та йшов геть, але очі одразу ніби попелом присипало.
Отож того дня (а саме 30 жовтня минулого року) Сергій практично разом із Василем, господарем хати, зайшли до кухні. Дядько одразу почав шукати, чим «полікувати» головний біль – похмелитися. Василь дістав три келишки, недопиту пляшку оковитої і налив потрохи кожному. Сергій полегшено зітхнув і опустився на диван. Невисока на зріст, пухкенька Тетяна поруч краяла хліб на табуретці. Коханець не стримався і ляснув долонею по її сідниці. Молодиця різко розвернулася і миттєво вдарила ножем у груди. Хлопчина охнув, пополотнів і повільно почав сповзати на диван.
«Господи, що ж я накоїла!» – схлипнула молодиця, схопила рушник і приклала до рани на грудях. Тканина просто на очах почервоніла. Тоді жінка спробувала вкласти закривавлений ніж у руку вмираючого ветерана АТО.
«Ти ж бачив, він через ревнощі вчинив самогубство!» – все ще тримаючи вмираючого Сергія за руку, Танька обернулася до Василя. Потім нахилилася над коханим і знову спробувала якоюсь ганчіркою зупинити кровотечу. Коли ж це не вдалося, почала робити штучне дихання.
Нарешті вся обмащена кров’ю своєї жертви, повернулася до господаря: «Василю, виклич «швидку»!»
Той повними жаху очима мовчки спостерігав за жінкою. Після цих слів тицьнув їй у руки мобільний телефон і вибіг із хати, гримнувши дверима. Відтак Тетяна сама викликала карету швидкої допомоги та поліцію. Коли приїхали правоохоронці, молодиця, прикривши все ще закривавленими руками обличчя і повернувшись спиною до прикритого рядном тіла вбитого, розповіла, що хлопчина приревнував її до власника хати, схопив зі столу ніж і вдарив себе у серце. Мовляв, вона намагалася зупинити кров, зробила штучне дихання, та все марно.
Слідчий поставив ще декілька запитань, багатозначно перезирнувшись із судовим експертом, і раптом запитав: «За що ви вбили Сергія?»
Жінка розгубилася.
«Він не міг завдати собі такої рани навіть випадково. Тим більше, якщо юнак був на фронті, зі зброєю він вмів поводитись», – дивлячись їй в очі, пояснив правоохоронець.
Молодиця знітилась і щось пробелькотіла у відповідь. Наступного дня її було взято під варту, а дітей відправлено до інтернату, де вони перебуватимуть наступні сім із половиною років – саме такий термін ув’язнення призначив їй Чортківський районний суд.
Варто зазначити, що односельці відгукуються про Тетяну не вельми добре. Чого лише вартує фраза свідка кривавих подій, Василя, який зазначив, що обвинувачена «є такою, що може постояти за себе». А староста села у суді пригадала, що з потерпілим жінка «почала проживати незадовго до вбивства, сусіди жалілися на них, що зловживають алкоголем, проте офіційних скарг від них не надходило».
Характерно, що напередодні вбивства працівники місцевого відділку поліції приїжджали до Тетяни, зробили їй зауваження, що пиячить, влаштовує сварки із сусідами, та у відповідь почули: «Дайте мені спокій!» З тим і поїхали. Попереджали і Сергія, та й він і сам не раз спостерігав її різку та неврівноважену поведінку, коли вона, молода жінка-інвалід, мати двох дітей, з нічого влаштовувала сварки з людьми, ображала їх та принижувала.
«Він не збирався на ній одружуватись, навпаки, планував знову їхати з моїм чоловіком на заробітки у Київську область», – стверджує сестра юнака.
Можливо, саме через це Тетяна і скоїла вбивство? Тверезою стримувалась, а от перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння, вже не контролювала себе? Не дарма ж кажуть: що у тверезого на умі, це у п’яного на язиці! Бачила, що Сергій живе з нею, але створювати родину не збирається, тому й помстилася?
…Минув уже рік із часу кривавого ранку. Не витримавши тягаря чорного горя, невдовзі помер і батько Сергія. Плаче і тужить за братом його сестра. Ніби переживає і сама вбивця, проте на розгляд її скарги у Тернопільському апеляційному суді хоча й під конвоєм, але приїхала нафарбована — намальована і, знаходячись у клітці поруч з іншими кримінальними «героями», трималася впевнено та незалежно. Утім навіть вони, почувши фабулу її справи, демонстративно посунулись, аби не сидіти поруч із жінкою, котра безпричинно зарізала юнака, який пройшов пекло війни.
Уже майже рік Тетяна знаходиться під вартою, а попереду ще довгих шість із половиною років. Щоправда, як інвалід дитинства та мати двох дітей, вона може сподіватися на амністію, а от Сергія рідним ніхто не поверне.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини
4568