Закарпатець на Волині завів собі батрака: побив, зв’язав, кинув до льоху

У Кременці пролунав вирок новітньому рабовласникові

А починалася ця історія 2 роки тому в місті Хуст (Закарпатська область). Якось у вересні такий собі 51-річний Іван (всі імена дійових осіб з етичних міркувань змінено, – авт.) приїхав у справах додому, на Закарпаття. І треба ж було так статися, що на вулиці зустрівся із Петром, який колись позичив у нього гроші, а от повертати не поспішав.

Тож у розмові прямо запитав, коли нарешті поверне борг. Чолов’яга звично почав виправдовуватись та шукати пояснення.

«Слухай, не бреши, а давай-но їдь зі мною збирати малину. Ти же знаєш, я тепер живу на Рівненщині, трохи господарюю, от і відробиш, що завинив», – запропонував молодикові. Той неохоче погодився й одразу домовились, коли вирушать у дорогу.

Горе-боржник відпрацював пару тижнів у вересні і першу декаду жовтня, коли між ним та Іваном стався конфлікт. Варто зазначити, що Петро не лише збирав ягоди, а й гриби, допомагав односельцям Івана по господарству: то дах перекрити, то паркан залатати. Але практично всю платню забирав господар, залишаючи своєму робітникові дещицю. Коли той невдоволено починав бурмотіти, категорично відрубував: «Ти живеш і харчуєшся у мене, відробиш борг – забирайся на всі чотири сторони!»

От і того суботнього дня між ними виник конфлікт, оскільки Петро з самого ранку вже десь «пригостився» оковитою і загубив кроля. Господар почав розпитувати, як це сталося, а той толком нічого й пояснити не зміг. Спересердя Іван ударив кулаком у голову, а коли той заточився та впав, наказав, щоби забирався до хати і виспався. У відповідь Петро тільки матюкнувся. Знервований хазяїн схопив швабру і дерев’яною ручкою почав бити свого робітника. Бив сильно, незважаючи на благання й стогони потерпілого. І коли бідака обперся на руки і спробував встати, у нього з рукава випав складаний ніж. Побачивши холодну зброю, новоспечений рабовласник взагалі був нестриманий і щосили декілька разів став грубим мештом на долоню Петра. Потому схопив за комір і поволочив до льоху та зачинив бідаку на пів дня.

Увечері замерзлому і вже цілком тверезому дядькові наказав виходити. Та коли побитий і голодний робітник вийшов надвір, кивнув головою на свій світлий «Мерседес»: «Сідай, поїдеш до іншого господаря!» – наказав. – «Я вже давно відробив тобі свій борг! Дай грошей хоча б на дорогу, я вертаюся додому». -«Мені краще знати, відробив ти чи ні! Сідай у машину!» – і демонстративно схопив дерев’яну палицю.

Петро неохоче сів у авто. Також у салон сів знайомий Івана, такий собі Андрій. Невдовзі іномарка перетнула кордон із Тернопільською областю і зупинилася біля двору родича Івана, який мешкав у с. Лідихів Кременецького р-ну.

Тут бранцю наказали йти до хати. Голодний і побитий чолов’яга вже ледве ноги переставляв, до того ж у темряві погано було видно подвір’я, проте Іван щоразу штовхав у плечі, змушуючи йти швидше.

У хаті штовхнув на диван і наказав Андрію: «Зв’яжи йому руки й ноги, щоби не втік і нічого не вкрав». Той слухняно дістав пластикові хомути і, незважаючи на крики та прохання, зв’язав Петра. Наказавши йому мовчки сидіти, самі пішли шукати «хазяїна» для неслухняного «батрака».

Не відомо, чим би це все скінчилося, але один із сусідів побачив, як із «Мерса» виводили закривавленого невідомого чоловіка. Разом зі знайомим він зайшов до хати і розв’язав нещасного. На той час у нього руки страшенно напухли, особливо права, на якій було зламано палець. А потому викликали поліцію. Ясна річ, борги потрібно повертати, але ж не такими методами. Тим паче, що Кримінальний кодекс подібні дії трактує як незаконне позбавлення волі, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань (ч.2 ст. 146 КК України). Зважаючи, що потерпілого не тільки побили, а ще й палець зламали, це вже є заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ч.1 ст. 122 КК України).

Кременецький районний суд досить довго розглядав цю непересічну кримінальну справу, аж поки виніс вирок: на 2 роки позбавити волі самовпевненого господаря. Щоправда, реальне ув’язнення замінив однорічним іспитовим строком, зобов’язавши добродія Івана періодично реєструватися в органах пробації. Крім того, чолов’яга повинен сплатити потерпілому 30 тис. грн. Бо безкарно знущатися над людиною не дозволено нікому.

Олекса Чиж

Джерело: Тижневик "Номер один"