До семи з половиною років позбавлення волі засудила колегія суддів Збаразького районного суду безхатченка за жорстоке вбивство паломника у Почаєві. Та поки тривав судовий розгляд кривавого злочину, вже іншим, Кременецьким районним судом Олексія Н. було засуджено ще й за грабіж та хуліганство.
Деталі шокуючого злочину «вбивають» своєю простотою.
Отож в останні дні липня минулого року батько привіз свого сина до Почаївської лаври на молитву та каяття. Сергій і справді потребував очищення й сповіді, оскільки любив, перехиливши чарку, принизити беззахисного, побити слабшого. Тож не дивно, що не встигли прибулі перехреститися перед чудотворними іконами, як, вичекавши момент, юнак покинув лавру та пішов шукати більш приземлені розваги та спокуси.
Не дарма народне прислів’я каже, що чорт чорта пізнав і на пиво позвав. Ось так і Сергій зустрів у парку Олексія, який саме шукав, хто би «спонсорнув» на пляшку. Молодики одразу знайшли спільну мову і вже незабаром «причащалися» оковитою на лавці під тополею. При цьому вихвалялися один одному старими «подвигами» і кількістю випитого спиртного.
Незабаром до них приєдналися ще двоє товаришів по пляшці, причому один із них через «зеленого змія» став безпорадним інвалідом – безруким калікою. Саме до нього й почав чіплятися захмелілий «паломник», ображав та принижував.
Похмуро спостерігаючи за гостем, Олексій декілька разів просив: «Залиш його! Чого чіпляєшся до каліки?» Однак Сергій тільки більше набирався азарту та злості. І раптом щосили вдарив нещасного в груди й зареготав, дивлячись, як той, спираючись на здорову руку, намагався піднятись із землі.
«Дай йому спокій!» – не стримався Олексій і схопив уже занесений над бідакою для нового удару кулак.
«А ти що, мати Тереза?» – стиснувши кулаки, наблизився впритул до нього заїжджий і схопив за плече.
Олексій скинув руку з себе і позадкував, при цьому почав обзивати не підбираючи слів. Сергій блиснув очима: «Зараз я з тобою розберусь, а потім і з цим обрубком», – просичав він, зневажливо кинувши погляд на все лежачого безпорадного й п’яного інваліда.
Сторожко дивлячись на нападника, Олексій ступив назад ще на декілька кроків і зупинився, спиною наштовхнувшись на сміттєвий бак. І тут він побачив порожню пляшку з-під горілки. Молодик миттєво підняв її і, тримаючи за горловину, розбив пляшку об урну та затиснув скалок у руці.
Якби у цей момент Сергій зупинився, трагедії ще можна було б уникнути, але він, продовжуючи матюкатись та погрожувати, наближався до супротивника. Коли відстань між ними скоротилася на витягнуту руку, Олексій полоснув по горлу галабурдника. Із рани фонтаном бризнула кров, і нападник снопом упав під ноги безхатченку. Той спокійно переступив через нього і повернувся до пияків, які сиділи, роззявивши рота, на лавці.
«Де він?» – стривожено запитав чоловік без руки.
«Там», – байдуже відповів Олексій.
Усі троє подивились у бік сміттєвої урни. Досі мовчазний третій чолов’яга підійшов до потерпілого, який лежав у калюжі крові. Побачивши, що той помирає, покликав людей на допомогу та викликав «швидку». Натомість убивця, затиснувши у руці недопиту пляшку оковитої, почалапав до покинутої хати, де ночували безхатченки. Лише за три години, коли потерпілий уже помер у лікарні, він повернувся на місце трагедії. Побачивши, що майданчик біля урни огороджено білою стрічкою, хотів непомітно зникнути, але безрукий побачив його та несамовито закричав: «Убивця! Тримайте вбивцю!» І пияка схопили двоє поліцейських.
Під час розгляду справи у Збаразькому районному суді Олексій стверджував, що вбивати не хотів, мовляв, це сталося випадково. Він лише захищав інваліда і себе. Як не дивно, але батько вбитого попросив суд суворо не карати вбивцю свого сина. Тож, імовірно, якби обвинувачений не виявився спритнішим, він міг би опинитися на місці потерпілого. Тим паче, що за висновками судової медичної експертизи, обоє перебували у стані сильного алкогольного сп’яніння.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини, почаїв
18199