У суді Євген С. зізнався у двох крадіжках. Та чи насправді не було інших жертв? Кримінальна історія про це мовчить.
…Євген і сам не зрозумів, коли невідома сила раптом штовхнула його в плечі, а рука сама потягнулася до кишені п’яненького пасажира, який дрімав у кріслі поруч. Дивуючись власному самовладанню, таксист обережно дістав мобільний телефон «Самсунг» і сховав під своїм кріслом.
Дорога від нічного клубу до Нового Світу, куди юнак попросив його відвезти, займає 15 хв. Цього часу було достатньо, аби вивчити пасажира – заможний чи так собі, студент або вже працює, має власну справу чи батьки влаштували на «тепленьке» місце. Найлегше із пасажирами напідпитку. Цей парубок взагалі не встиг сісти, як почав нишпорити по кишенях, аж поки із портмоне не повисипалися візитівки та якісь довідки. Юнак незграбно позбирав їх та кинув назад у гаманець. Краєм ока таксист побачив банківську картку, що упала за килимок. Пасажир її не помітив, натомість позіхав та сонними очима спостерігав за дорогою.
Коли доїхали за потрібною адресою, юнак звичним рухом дістав пару купюр із портмоне. «Вистачить?» – спитав таксиста, простягнув гроші і вийшов. Водій нахилився до дверцят біля пасажирського сидіння, ніби перевіряючи, чи добре зачинені, натомість сам підняв банківську картку і кинув перед собою на панель, розвернувся та поїхав до центру.
Уже був початок травня, проте вулиці нічного Тернополя були порожні, мовчала і рація, тож Євген спокійно дістав та виключив украдений мобільний, а потім оглянув картку. Як він і сподівався, власник на ній написав пін-код.
Побачивши по дорозі вивіску «Ломбард», зупинився, пішов і здав чужий мобільний. Потому неподалік автовокзалу під’їхав до банкомата та зняв із картки 8 тис. грн. Тут надійшов виклик диспетчера, що біля 1-ої міської лікарні чекає пасажир. Задоволено посвистуючи, Євген розвернувся і поїхав до лікарні. Дорогою згадав, що біля дитячої поліклініки також є банкомат, і вирішив ще раз випробувати щастя з чужою карткою. Перевіривши рахунок, зняв ще 5 тисяч і, задоволений, поїхав за пасажиром.
Імовірно, якби таксист на цьому зупинився, крадіжка так би і зійшла йому з рук. Однак через півроку, наприкінці листопада 2018-го опівночі неподалік залізничного вокзалу Тернополя таксі Євгена зупинив чоловік і попросив завезти у Смиківці. Водій із першого погляду зрозумів, що пасажир при грошах: добротна шкірянка, дорогий телефон, солідний портфель, а головне – твердий погляд і сталевий голос людини, яка звикла керувати.
Дорогою чоловік розпитував про ціни на пальне та цікавився, як Євгену працюється. Не помітили, як і доїхали. У Смиківцях пасажир попросив зупинитися біля будинку неподалік місцевої свиноферми, дістав гаманець, розплатився і пішов у бік ферми.
Якусь мить таксист вагався, але тугий гаманець із краєчками купюр просто стояв перед очима! Знову ніби якась невідома сила штовхнула чолов’ягу в плечі! Євген тихенько вийшов із салону, наздогнав незнайомця і щосили вдарив кулаком по голові та штовхнув на землю. Коли той упав, дістав із кишені гаманець і побіг до автомобіля.
Дорогою до Тернополя вже за селом зупинився та порахував гроші: 3 тис. 137 грн. «Ну що ж, непогано», – задоволено гмикнув таксист, ховаючи купюри у власну кишеню, а спорожнілий гаманець викинув у ліс.
Та не встиг злодій доїхати до міста, як його зупинили патрульні. Не врахував крадій і грабіжник відеокамер, що встановлені повсюди на автодорогах та у населених пунктах.
У Тернопільському міськрайонному суді злочинець визнав свою провину. Встиг він компенсувати вкрадене й обом жертвам, тож потерпілі не наполягали на тюремному ув’язненні. Відтак Феміда призначила йому 5 років позбавлення волі. Щоправда, зважаючи на всі обставини справи, звільнили таксиста від тюрми з іспитовим строком. Відтак наступні 3 роки Євгену заборонено виїжджати за межі України та зобов’язано постійно наносити візити уповноваженому з органів пробації. Утім «злодієві із шашечками» не заборонено керувати автотранспортом, тож він і далі може таксувати. Відтак будьте уважними, сідаючи в таксі, адже ім’я злочинця з етичних міркувань змінено.
…а студент – «Сільпо»
Після пар Андрій поїхав до «Сільпо». Як-не-як, а незабаром день його ангела, а там уже й Миколу-чудотворця слід віншувати, тож час потурбуватися про запаси. Щоправда, студента одного з тернопільських вузів цікавили не продукти, а елітний алкоголь.
У супермаркеті юнак із заздрістю оглянув полиці з різноманітними горілками – коньяками – винами. Ішов, дивився, мов у музеї, і раптом побачив віскі вартістю 430 грн. Серце забилося у грудях, коли дістав із полиці солідну літрову пляшку. Уважно почав вивчати етикетку.
«Це тобі не «Хортиця», що виставив нещодавно Олексій», – майнула думка в голові. Ще мить повагався, а потім поклав пляшку до наплічника. Трохи подумав, поклав і другу.
Потому юнак ще трохи походив по торговому залу і, не поспішаючи, повз каси попрямував до виходу. Хоча Андрій здобував технічну освіту, він не врахував, що алкоголь, тим більше такий дорогий, має магнітні замки. Відтак при виході спрацювала сигналізація. До розгубленого студента одразу підійшов охоронець та попросив показати вміст рюкзака. Ясна річ, на дні побачив дороге віскі та, не зважаючи на прохання переляканого парубка, викликав поліцію.
У суді Андрій визнав свою провину, відтак служитель Феміди не був занадто суворим і призначив 850 грн. адміністративного штрафу. Щоправда, горе-злодієві ще довелося сплатити понад 1 тис. грн. за проведену судову експертизу.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини
8426