…Нагло і впевнено зайшов Сергій до тюремної камери. А що? Він же «крутий» – не вперше за ґратами, і вже за тяжкою статтею (вибачте за тавтологію): нанесення тяжких тілесних ушкоджень у стані алкогольного сп’яніння. Простіше кажучи, ледь не до смерті побив якогось дядька.
Щоправда, вже згодом на суді юнакові все здавалось несправжнім: ось зараз суддя стукне своїм молоточком по столу і накаже конвою його відпустити! Натомість служитель Феміди стукнув молотком і щось довго читав, лише наприкінці Сергій чітко почув: «4 роки позбавлення волі». Поки хлопчина здивовано озирався навкруги, почув накази конвою: «На вихід! Руки за спину!»
Ось так і закінчилась юність. Молодик виходив із тюрми, пару місяців якось тримався, а потім знову когось бив чи обкрадав, і знову арешт, камера, суд і новий строк. Незчувся, як мав 7 судимостей і негативну характеристику: «Схильний до рецидиву».
Вчергове вийшовши на свободу, чолов’яга вирішив кардинально змінити своє життя та переїхав із рідної Франківщини на Тернопільщину, у невелике село Лановецького району. Оселився у покинутій хаті, на життя заробляв тим, що за харчі та дрібні гроші допомагав місцевим самотнім бабцям. Незабаром вже мав свою «клієнтуру». Скажімо, бабі Оленці допомагав на городі: навесні – посадити, влітку – обробити, а восени викопати картоплю. Баба Женя була більш поважним клієнтом, бо просила щодня вигнати-загнати корову та почистити хлів. А от у баби Тані постійно заїдав замок та погано зачинялося вікно, а ще вона варила смачний борщ і смажила картоплю зі шкварками.
Так хлопака перебивався понад рік. Він став своїм навіть у місцевій крамниці, відтак коли просив щось із продуктів, продавщиця охоче давала «під запис» – тобто записувала у зошит цигарки, пиво та горілку. Як тільки пенсіонеркам приносили пенсію, вони одразу розплачувались зі своїм помічником, а той – із магазином, бо продавщиця була пані серйозною.
Утім Сергій все одно потихеньку крав, але так, щоби ніхто із селян не бачив. Не дарма кажуть: не спіймали – не злодій!
Уперше рецидивіст зірвався влітку 2017-го. Якось на автобусній зупинці у Вишгородку він зустрів сусіда, на якого в нього вже давно кулаки свербіли. А тут чолов’яга першим зачепив рецидивіста ще й привселюдно назвав «горе ти кримінальне». Неодноразово засуджений не стримався і щосили вдарив того кулаком в обличчя. Почувся характерний тріск, і з носа кривдника потекла кров. До того ж, як згодом встановлять лікарі, йому було зламано ніс.
Можливо, так усе б і закінчилося, оскільки зек повернувся до села і, ніби нічого не сталося, надалі допомагав тим, хто попросить. Та якось наприкінці жовтня зайшов він на подвір’я на окраїні села, де мешкала трохи скупувата старенька. Жінка лише зрідка кликала нарубати дров чи зерно в бочку пересипати. Роботу давала важку, а платила копійки, ще й постійно зітхала та жалісно повторювала, що якби був живий її чоловік, жодна чужа нога ніколи б не переступила поріг їхньої хати.
Але того дня вже й сонце хилилось за обрій, а Сергій ще нічого не їв і не заробив. Молодик чемно постукав у двері та зайшов до хати. Та не встиг і рота відкрити, як стара перелякано скрикнула. Мовляв, чого тиняєшся, злодюго? Йди собі, тебе ніхто не кликав!
Кров ударила Сергію в обличчя. «Я вам не собака!» – гримнув на жінку та, не тямлячи себе від люті, вдарив її по голові.
«Давай гроші!» – наказав. – «Звідки в мене гроші? Я бідна хвора пенсіонерка!» – розплакалась потерпіла, розмащуючи по зморщеному обличчі кров і сльози.
Грабіжник вдарив кулаком у груди, і жіночка, мов підкошена, впала на підлогу. Тоді він ще декілька разів ударив ногою по спині.
«Забирайся і йди геть!» – попросила нещасна і кинула під ноги хусточку зі схованими грошима. Нападник розгорнув тканину, перерахував кошти – 8 тис. 800 грн., і задоволено присвиснув. На прощання ще раз грубо штовхнув виснажену тяжкою колгоспною працею жінку та пішов геть.
Вулицею одразу попрямував до сільської крамниці. Тримаючи гроші так, щоб усі бачили, сплатив увесь свій борг ще й ґонорово замовив пляшку оковитої, хліб та ковбасу. Заінтригована продавщиця запитала, де взяв кошти. «Братва дала!» – похвалився рецидивіст.
Потім із пакетом продуктів пішов у місцевий «бутік» – в гараж до такої собі Світлани, яка торгувала ношеним одягом (більш відомим як секонд-хенд). Зек не дарма поспішав, адже у нього на штанях і куртці згодом судмедексперти таки знайдуть плями крові побитої старенької.
Наступного дня грабіжник уже прямував на автобус, поспішаючи до Тернополя у сауну, та його зупинила поліція. Пограбована й побита жертва мовчати не стала, а пожалілася сестрі милосердя, котра доглядала її. Та покликала місцеву фельдшерку і правоохоронців.
Під час слідства Сергію інкримінували ще й крадіжку 300 кг металобрухту з чужого подвір’я, однак довести провину не змогли.
Зрештою, Сергію і так вистачило на новий строк: Лановецьким районним судом його засуджено до 5 років позбавлення волі та зобов’язано повернути вкрадені у бабці 8 тис. 800 грн.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, Лановеччина, новини Тернопільщини
10676